Sven - Reinhard Mey

Ein Freund rief an: «Hör' mal, wenn es dich int’ressiert

Ich lese grad, Don Rosa 's in der Stadt und signiert

Seine Zeichnungen im „Comix“ in der Manufaktur

In der Friedrichstraße heut 16 bis 18 Uhr!»

Das muß man einem Schöngeist wie mir nicht zweimal sagen

Der Frau Dr.

Erika Fuchs seit Kindertagen

Verfall’n ist, von ihrem Gedankengut kontaminiert

Der, wie andre Schiller und Goethe, Donald Duck zitiert:

«Und lieg' ich dereinst auf der Bahre

So denkt an meine Gu-itarre!»

Für mich umfaßt das Schöne, Gute, Wahre

Neben Nietzsche, Hegel, Schopenhauer, Kant und Marx

Auch die Comics von Don Rosa und Carl Barks

'Ne knappe Viertelstunde später und ich stand

In der Schlange vorm Geschäft mit meinem Sammelband

Der Laden war gerammelt voll und allen war klar

Daß das 'ne Aktion für die nächsten Stunden war

Also standen wir auf dem Bürgersteig in Mäandern

Schlurften brav im Zickzack immer einer nach dem andern

Vor mir in der Reihe total aufgekratzt stand

Ein kleiner Junge mit 'nem gestreßten Vater an der Hand

Einem von diesen Zeitgeistvätern

Diesen neuen, etwas später'n

Dafür etwas aufgeblähter'n Städtern

Die du am Beifallheischen erkennen kannst:

«Alle mal herkucken, Leute: Ich hab' mich fortgepflanzt!»

Es ging sehr langsam, das heißt, so gut wie gar nicht voran

Der Junge stand heroisch, nur der Vater begann

Zu murren.

Don Rosa nahm sich für jeden Zeit

Schrieb und malte mit Geduld und Liebenswürdigkeit

Ich würde ihn um eine Gundel Gaukelei bitten

Oder einen Gustav Gans — die beiden vor mir stritten

Das heißt, der Junge schwieg, aber über ihm hing

Der Groll des Vaters für jeden Schritt, den es nicht weiterging

«Sven, das kannst du nicht von mir verlangen

Ich wär' schon längst gegangen

Sven, was willst du mit so 'nem Blödsinn anfangen

So 'ne Unterschrift, Sven — das ist mir schleierhaft!»

«Papa, warte, wir haben’s doch gleich geschafft!»

Der Junge sieht zu ihm auf, fragend und bedrückt

Jetzt sind wir ein paar Zentimeter weitergerückt

Der Junge, der so gern seine Zeichnung will

«Also Sven, mir reicht’s!»

Sven ist mucksmäuschenstill

«Schluß jetzt mit dem ganzen Unfug, Sven, ich muß gehen

Du kannst ja bleiben, aber dann kannst du allein zusehn

Wie du danach allein nach Hause kommst!»

— «Papa, bitte, bleib stehn!»

Der Vater ging, Sven blieb und über sein Gesicht

Ging die Grimasse, die man macht, eh man in Tränen ausbricht

Er weinte nicht, kehrte sich in sich, tränenlos

Die Ungleichheit des Kräftemessens war zu groß

Das Ausgeliefertsein in diesen Nervenkriegen

Zerreißproben, wo immer die Erwachsenen siegen!

Inzwischen kamen wir in der Zielgeraden zu stehn

Konnten dem großen Meister schon über die Schulter sehn

Vor uns nur noch zwei, drei Leute

Ganz nah an der ersehnten Beute

Das war der Augenblick, auf den er sich so freute

Der Meister sah zu ihm auf, Sven war so aufgeregt

Vor lauter Ehrfurcht klang seine Stimme belegt:

«Please, Mister Don Rosa», bat er heiser

«Can you write: Für Hans-Dieter Kaiser?»

Подзвонив друг: «Слухай, якщо тобі цікаво

Я читаю Дона Рози в місті і підписую

Його малюнки в «Коміксі» на мануфактурі

На Фрідріхштрассе сьогодні з 16:00 до 18:00!»

Не треба говорити це двічі такому естету, як я

Жінка Dr.

Еріка Фукс з дитинства

Розкладається, забруднена її думками

Хто, як і інші Шиллер і Гете, цитує Дональда Дака:

«І одного дня я буду лежати на ношах

Тож подумай про мою гітару!»

Для мене прекрасне, добре, справжнє

Крім Ніцше, Гегель, Шопенгауер, Кант і Маркс

Також комікси Дона Рози та Карла Баркса

«Пройшло майже п’ятнадцять хвилин, і я стояв

У черзі в магазині з моєю антологією

Магазин був забитий і всі знали

Що це була акція на найближчі години

Тож ми стояли на тротуарі в меандрах

Зигзагом слухняно шарувались один за одним

Стоячи переді мною в ряду, повністю збуджений

Маленький хлопчик зі стресом батько за руку

Один із тих батьків духу часу

Цей новий, трохи пізніше

Але дещо роздуті городяни

Що ви можете впізнати за вітаннями:

«Дивіться всі сюди, люди: я пропагував!»

Це йшло дуже повільно, тобто майже не прогресував

Хлопець героїчно стояв, тільки батько почав

Нарікати.

Дон Роза не поспішав з усіма

Писав і малював з терпінням і добротою

Я б попросив у нього трюку Гунделя

Або Густав Ганс, — вони посперечалися переді мною

Тобто хлопець мовчав, але навис над ним

Батькова образа за кожен крок, який не йшов далі

«Свене, ти не можеш цього просити від мене

Я б давно пішов

Свен, що ти хочеш робити з такою дурістю

Такий підпис, Свен — поняття не маю!»

«Тату, почекай, ми майже встигли!»

Хлопчик дивиться на нього, запитуючи й пригнічений

Тепер ми перейшли на кілька дюймів далі

Хлопчик, який так сильно хоче його малювання

— Ну, Свене, з мене досить!

Свен тихий, як миша

— Досить всіх цих дурниць, Свене, мені треба йти

Ти можеш залишитися, але тоді ти можеш дивитися сам

Як ти потім повертаєшся додому сам!»

— «Тату, будь ласка, зупинись!»

Батько пішов, Свен залишився і над його обличчям

Гримаса, яку ви робите перед тим, як розплакатися

Він не заплакав, повернувся всередину, без сліз

Розбіжність у розборках була надто великою

Перебуваючи у владі цих воєн нервів

Випробування там, де перемагають дорослі!

Тим часом ми зупинилися на домашній ділянці

Вже міг зазирнути через плече великого майстра

Лише двоє-троє людей попереду

Дуже близько до жаданої здобичі

Це був момент, якого він так чекав

Господар підвів на нього очі, Свен був такий схвильований

Його голос звучав з трепетом:

— Будь ласка, містер Дон Роза, — хрипко попросив він

«Чи можете ви написати: для Ганса-Дітера Кайзера?»