Schraders Filmpalast - Reinhard Mey

Die Türen sind verschlossen, der Schaukasten ist leer

Die Leuchtschrift ist zerschlagen.

Wie lange ist das her

Daß ich hier Schlange stand voller Erwartung um halb acht

Daß endlich wer im Kassenhäuschen die Luke aufmacht

Und wie für eine Überfahrt zählte ich bang mein Geld

Auf der Gangway zur Fähre in eine andere Welt

In der alles vollkommen war, wo nichts unmöglich schien

Die Wirklichkeit wirklicher als in meinen Phantasien

Die Hauswand bunt besprüht, da steht verwaschen und verblaßt:

Der letzte macht das Licht aus in Schraders Filmpalast

Die Mieten fressen alles auf, das trägt kein Kino mehr

Die Stadt hat große Pläne, da muß ganz was Neues her:

Ein ehrgeiziges Großprojekt, das in die Zukunft paßt

Der Letzte macht das Licht aus in Schraders Filmpalast

Palast, ein verdammt großer Name für 'nen Schuhkarton

Mit achtzehn Reihen im Parkett und dreien auf dem Balkon!

Und doch umschloß der abgewohnte rot samtene Raum

Das ganze Universum, alle Sehnsucht, jeden Traum

Die Diawerbung knistert und die Wochenschau tönt grell

Der dritte Gong, die Welt versinkt, jetzt bin ich der Rebell

Des Teufels General, jetzt ist High Noon, ich bin James Dean

Das dünne, sepiafarbene Programmheft auf den Knien

Nicht einen Edgar Wallace habe ich damals verpaßt!

Der letzte macht das Licht aus in Schraders Filmpalast

Und wenn das Saallicht anging, war auch mein Schicksal die Caine

Raucht' ich wie Humphrey Bogart und ich wankte wie John Wayne

Den Kragen hochgeschlagen auf die Straße ohne Hast

Der Letzte macht das Licht aus in Schraders Filmpalast

Die Einrichtung verhökert und die Traumfabrik geräumt

Der ratternde Projektor und die Leinwand — ausgeträumt!

Das Herzklopfen, das Flimmern weg, verloren der Geruch

Von Bubble-Gum und Prickel-Pit, Vivil und Waffelbruch

Die Bilder, die Plakate, die Erinnerungen an

Das Rosenresli, Doktor Pudlich und den Dritten Mann

Im Beißwerkzeug des Sperrmüllwagens zersplittert zum Schluß

Die letzte hölzerne Stuhlreihe — die vom ersten Kuß

Ihr wißt nicht, welche Reichtümer ihr euch da stehlen laßt

Der letzte macht das Licht aus in Schraders Filmpalast

Ihr werdet erst begreifen, wenn die ersten pleite geh’n

Wenn die eitlen Boutiquen in der neuen Mall leersteh’n

Mit zugeklebten Schaufenstern, trostlose Finsternis

Wie schwarze Zahnlücken in einem schadhaften Gebiß

Du siehst erst deine Schätze, wenn du sie verloren hast

Der Letzte macht das Licht aus in Schraders Filmpalast

Двері замкнені, вітрина порожня

Неонова вивіска розбита.

Як давно це було

Що я стояв тут у черзі, повний очікування, о пів на восьму

Що нарешті хтось із квиткової каси відкриває люк

І наче на переправу, я стурбовано рахував гроші

По трапу до порома в інший світ

Де все було ідеально, де ніщо не здавалося неможливим

Реальність реальніша, ніж у моїх фантазіях

Стінка будинку яскраво бризнула, стоїть розмитий і вицвілий:

Останній гасить світло в кінопалаці Шредера

Орендна плата з’їдає все, кінотеатри це вже не витримують

У міста великі плани, треба шукати щось абсолютно нове:

Амбітний масштабний проект, який вписується в майбутнє

Останній гасить світло в кінопалаці Шредера

Palace, до біса гучна назва коробки для взуття

З вісімнадцятьма рядами в паркеті і трьома на балконі!

І все ж пошарпаний червоний оксамитовий закритий простір

Весь всесвіт, кожна туга, кожна мрія

Реклама на слайдах тріщить, а кінохроніка звучить кричуще

Третій гонг, світ тоне, тепер я бунтівник

Генерал диявола, зараз опівдні, я Джеймс Дін

Тонка програма кольору сепії на колінах

Тоді я не пропустив Едгара Воллеса!

Останній гасить світло в кінопалаці Шредера

І коли засвітився світло в холі, моєю долею теж був Кейн

Я курив, як Хамфрі Богарт, і коливався, як Джон Вейн

Комір не поспішаючи підвернувся на вулиці

Останній гасить світло в кінопалаці Шредера

Об’єкт розпродали, а фабрику мрії розчистили

Проектор, що брязкає, і екран — мріяли!

Серцебиття, мерехтіння зникло, запах зник

Про жуйку і поколювання, Вивіл і вафельний розрив

Картини, плакати, спогади

Розенреслі, доктор Пудліч і третя людина

Нарешті розколовся в кусаку громіздкого сміттєвозу

Останній ряд дерев’яних стільців — з першого поцілунку

Ви не знаєте, яке багатство дозволяєте собі вкрасти

Останній гасить світло в кінопалаці Шредера

Ви зрозумієте лише тоді, коли перші збанкрутують

Коли марні бутіки в новому ТРЦ стоять порожніми

З обклеєними вітринами, безлюдною темрявою

Як чорні зубні щілини в пошкоджених зубах

Ви бачите свої скарби лише тоді, коли їх втратили

Останній гасить світло в кінопалаці Шредера