Nachtflug - Reinhard Mey

Blau säumen die Lichter den Rollwegrand

Grün, eingelassen im Asphaltband

Führen sie über das nächtliche, tiefschwarze Feld

In die schimmernde Bahn.

Eine Perlenschnur

Von Lichtern weist eine leuchtende Spur

In die Nacht.

Auf der Schwelle, zum Sprung aufgestellt:

Aufbrausen und Fauchen, die Räder roll’n an

Schneller die Fugen im Boden und dann

Von der Erde abheben empor auf strahlendem Pfad

Die Räder fahrn ein in den Fahrwerkschacht

Mit hartem Schlag und wieder ist Nacht

Tief unten schemenhaft die schlafende Stadt

In Dunkelheit steigen, kaum daß man spürt

Wenn der schwankende Flügel die Wolken berührt

Die stille stehn, eingefroren in blitzendem Licht

Aus dem Nebel in einer anderen Welt

Auftauchen, unter dem Sternenzelt

Dahingleiten über samtener Wolkenschicht

Die metallene Haut rauscht im eisigen Strom

Die enge Kanzel wird weit wie ein Dom

Unendliche Schönheit, die der Blick umspannt

Auch ein Zweifler fragt sich in so einer Nacht

Gibt es einen Gott, der über all dem wacht

Der die Sterne führt und das Ruder in deiner Hand

Ein winziger Punkt nur am Firmament

In klirrender Kälte, fremdem Element

Ein winziger Punkt auf dem Schirm einer Bodenstation

Kein Platz ist jetzt einsamer auf der Welt

Nur die Stimme im Äther, die zu dir hält

Ein Funkspruch, ein Gruß, deine Position

Und du sinkst aus den Wolken in die Regennacht

Und plötzlich erscheint sie in strahlender Pracht

Die gleißende Landebahn genau voraus

Mit sanftem Ruck setzen die Räder auf

Langsam und langsamer wird ihr Lauf

Bis zum Stillstand, summend rollen die Kreisel aus

— zu Haus!

Блакитні вогні висувають край руліжної доріжки

Зелений вбудований в асфальтну смугу

Проведи їх по нічному, як смола, полю

У мерехтливу доріжку.

Нитка перлів

Там світиться слід вогнів

В ніч.

На порозі, готовий стрибнути:

Шипучі й шиплячі колеса котяться

Швидше стики в підлозі і потім

Злетіти з землі вгору сяючим шляхом

Колеса переміщаються в колісний колодязь

Сильний удар і знову ніч

Унизу тьмяно спляче місто

Забираючись у темряву, ти майже не відчуваєш цього

Коли хитне крило торкнеться хмар

Стій нерухомо, застигши в миготливому світлі

З туману в іншому світі

Виривай, під зоряним небом

Ковзаючи над оксамитовим шаром хмар

У крижаному потоці шелестить металева шкіра

Вузька кафедра стає широкою, як собор

Нескінченна краса, яку обіймає погляд

Навіть той, хто сумнівається, запитує себе в таку ніч

Чи є Бог, який стежить за всім цим

Хто веде зорі і весло в твоїй руці

Маленька крапка тільки на небосхилі

У лютому холоді сторонній елемент

Маленька точка на екрані наземної станції

Зараз у світі немає місця більш самотнього

Просто голос в ефірі, який стоїть поруч з тобою

Радіоповідомлення, салют, ваша позиція

І ти тонеш із хмар у дощову ніч

І раптом вона постає в сяючому блиску

Блискуча злітна смуга прямо попереду

Колеса торкаються плавним ривком

Її ходьба стає все повільнішою

Прядки скочуються на зупинку, гудять

- вдома!