Mein Testament - Reinhard Mey

In Erwartung jener Stunde, die man halt nicht vorher kennt

Nehm' ich mir Papier und Feder und beginn mein Testament

Schreibe meinen letzten Willen, doch ich hoffe sehr dabei

Dass der Wille, den ich schreibe, doch noch nicht mein letzter sei

Aber für den Fall der Fälle halte ich ihn schon bereit

Dabei täte mir der Fall der Fälle ausgesprochen leid

Meinen Nachlass zu verwalten, geb' ich dir allein Vollmacht

So weiß ich, dass mit dem Nachlass keiner keinen Unfug macht

Geh' zunächst zum Biergroßhändler, der schon schluchzt und lamentiert

Weil er mit mir eine Stütze seines Umsatzes verliert

Schenk' ihm all die leeren Flaschen, die bei uns im Keller steh’n

Mit dem schönen Posten Leergut wird es ihm schon besser geh’n

Was danach an guten vollen Flaschen noch im Keller ist

Die vermach' ich Euch, Ihr Freunde, die Ihr sie zu schätzen wisst

Als Dank für die guten Stunden, die Ihr mir gegeben habt

Als Dank dafür, dass Ihr heut' noch hinterm schwarzen Wagen trabt

Ich vermach' Euch Fass und Flaschen, euch zum Wohle, mir zum Trost

Ich hätt' gerne mitgetrunken, leider geht’s nicht, na denn Prost

Alles, was ich an irdischen Gütern habe, Hund und Haus

Vermach' ich dir, meine Freundin, mache du das Beste draus

Und erscheinen dir die Räume plötzlich viel zu eng und klein

Öffne den Freunden die Türen, und das Haus wird größer sein

Verschenke, was immer du verschenken willst vom Inventar

Sei mit denen die dich bitten, großzügiger, als ich es war

Meine Träume, meine Ziele, sind bei dir in guter Hand

Die, die ich so gut geliebt hab', wie ich es nun mal verstand

Ich wollte die Welt verbessern, ohne viel Erfolg scheint mir

Mach du, wo ich aufhör', weiter, und vielleicht gelingt es dir

Das wird dich darüber trösten, wenn ich nicht mehr bei dir wohn'

Dann werd' wieder die Glücklichste, die Schönste bist du ja schon

Meine Verse, meine Lieder, gehör'n dir ja ohnehin

Die, die mich so sehr geliebt hat, mehr vielleicht, als ich’s verdien'

Denn durch dich hab' ich, wenn heut' schon meine letzte Stunde kommt

Viel mehr als nur jenen Teil vom Glück gehabt, der mir zukommt

So bedaur' ich eine in jener Stunde nur, dass offenbar

Uns das Los von Philemon und Baucis nicht beschieden war

Aber eines freut mich doch, wenn ich heut' sterbe, ungeniert

Hab' ich meine Widersacher doch noch einmal angeschmiert

Denn ich hör' die Lästermäuler Beileid heucheln und sogar

Murmeln, dass ich stets der Beste, Liebste, Allergrößte war

Euch, Ihr Schleimer, hinterlass' ich frohen Herzens den Verdruss

Dass man von dem frisch Gestorb’nen immer Gutes sagen muss

Mein Vermächtnis ist geschrieben, klaren Kopfes bis zuletzt

Ich lass' noch Platz für das Datum, den Rest unterschreib' ich jetzt

Dieses ist mein letzter Wille, doch ich hoffe sehr dabei

Dass der Wille, den ich schreibe, doch noch nicht mein letzter sei

Wär er’s doch, schreib' auf den Grabstein, den ich mir noch ausbeding':

«Hier liegt einer, der nicht gerne, aber der zufrieden ging»

В очікуванні тієї години, про яку ти просто не знаєш наперед

Я візьму папір і ручку і почну свій заповіт

Напиши останню волю, але я дуже сподіваюся

Що заповіт, який я пишу, ще не останній

Але я готовий на всяк випадок

Мені було б дуже шкода, якби це було так

Щоб управляти моїм маєтком, я даю вам одну довіреність

Таким чином я знаю, що ніхто не возиться з маєтком

Спершу йдіть до оптовика пива, який уже ридає і лементує

Тому що він втрачає частину свого обороту зі мною

Віддайте йому всі порожні пляшки, які є в нашому підвалі

З великою кількістю порожнеч він почуватиметься краще

Що добре, повні пляшки після цього ще в погребі

Я заповідаю це вам, друзі, які це цінують

Як подяку за гарні години, які ви мені подарували

На знак подяки за те, що ви сьогодні пройшли за чорним возом

Я заповідаю вам бочки і пляшки, для вашого добра, для моєї розради

Я б хотів випити, на жаль, не можу, так що на здоров’я

Все, що маю в плані земних благ, собаку і будинок

Я заповідаю тобі, друже мій, ти зробиш це якнайкраще

І кімнати раптом здаються вам занадто вузькими і маленькими

Відкрийте двері друзям, і дім стане більше

Даруйте все, що хочете подарувати з інвентарю

Будь ще більш щедрим до тих, хто просить тебе, ніж я

Мої мрії, мої цілі у ваших надійних руках

Ті, яких я любив так добре, як міг зрозуміти

Мені здається, що я хотів покращити світ без особливого успіху

Ви можете продовжувати там, де я зупинився, і, можливо, у вас це вийде

Це втішить тебе, коли я більше не буду жити з тобою

Тоді знову будь найщасливішим, ти вже найкрасивіший

Мої вірші, мої пісні все одно належать тобі

Той, хто любив мене так сильно, можливо, більше, ніж я заслуговую"

Бо через вас маю, якщо сьогодні настане моя остання година

Набагато більше, ніж просто та частина щастя, яка належить мені

Тому в ту годину я, мабуть, тільки шкодую про це

Доля Филимона і Бавкіди не була дарована нам

Але одна річ робить мене щасливим, якщо я помру сьогодні без сорому

Невже я знову обманув своїх супротивників

Тому що я чую, що богохульники вдають співчуття і навіть

Мовчучи, що я завжди був найкращим, найдорожчим, найкращим

Я залишу тебе, повзуче, із щасливим серцем моє розчарування

Що завжди треба говорити хороше про когось, хто щойно помер

Моя спадщина написана, з ясною головою до кінця

Залишу місце для дати, решту зараз підпишу

Це моя остання воля, але я дуже на це сподіваюся

Що заповіт, який я пишу, ще не останній

Якби він був, напишіть на надгробку, на якому я досі наполягаю:

«Тут лежить той, хто не любив йти, але залишився задоволений»