Mein ApfelbäumcHen - Reinhard Mey

Ich weiß gar nicht, wie ich beginnen soll,

so viel Gedanken, und mein Herz ist übervoll,

so viel Gefühle drängen sich zur selben Zeit: Freude

und Demut und Dankbarkeit.

Im Arm der Mutter, die dich schweigend hält,

blinzelst du vorsichtig ins Licht der Welt,

in deinen ersten Morgen, und ich denk':dies ist mein

Kind, welch ein Geschenk!

Wenn alle Hoffnungen verdorr’n,

mit dir beginn' ich ganz von vorn,

und Unerreichbares erreichen,

ja ich kann’s!Du bist das Apfelbäumchen, das ich pflanz!

Sieh dich um, nun bist du ein Teil der Welt,

die sich selbst immerfort in Frage stellt,

wo Menschen ihren Lebensraum zerstör'n,

beharrlich jede Warnung überhör'n.

Ein Ort der Widersprüche, arm und reich,

voll bittrer Not und Überfluß zugleich,

ein Ort der Kriege, ein Ort voller Leid,

wo Menschen nichts mehr fehlt, als Menschlichkeit!

Du bist ein Licht in ungewisser Zeit,

ein Ausweg aus der Ausweglosigkeit,

wie ein Signal, den Weg weiterzugeh’n,

Herausforderung witer zu besteh’n.

Wo vieles voller Zweifel, manches zum Verzweifeln ist, da

macht ein Kind, daß du alle Zweifel vergißt.

Es sind in einer Welt, die ziel- und rastlos treibt, die

Kinder doch die einz’ge Hoffnung, die uns bleibt!

Я навіть не знаю, як почати

стільки думок, а серце переповнюється,

так багато почуттів юрбиться одночасно: радість

і смирення та вдячність.

В обіймах матері, яка мовчки тримає тебе

ти обережно моргаєш на денне світло,

у твій перший ранок, і я думаю: це моє

Дитина, який подарунок!

Коли всі надії згаснуть,

З тобою я почну все спочатку

і досягти недосяжного

так, я можу це зробити! Ти яблуня, яку я посадив!

Озирнись навколо, тепер ти частина світу

яка постійно ставить собі питання,

де люди руйнують свій життєвий простір,

наполегливо ігнорувати кожне попередження.

Місце протиріч, бідних і багатих,

повний гіркої потреби і достатку водночас,

місце воєн, місце страждань,

де людям не бракує нічого, крім людяності!

Ти світло в непевні часи

вихід із безнадії,

як сигнал продовжувати,

Виклик продовжити.

Там, де багато речей сповнені сумнівів, дещо впадає у відчай

змушує дитину забути всі сумніви.

У світі, який дрейфує безцільно та неспокійно, вони є

Діти, єдина надія, що залишилась у нас!