Manchmal, Da Fallen Mir Bilder Ein - Reinhard Mey

Manchmal, da fallen mir Bilder ein

Von groen Fenstern in Sulenhallen,

Von Wnden und Treppen aus Marmorstein,

Von Leuchtern mit funkelnden Kristallen,

Von Feuern in offenen Kaminen,

Von Betten mit samtenen Baldachinen.

Der Teppich ist doch schon sehr abgetreten.

Weit du, ich rolle ihn einfach ein.

Er pat sowieso nicht zu den Tapeten.

Manchmal schm' ich mich, nicht dort zu Hause zu sein.

Manchmal, da fallen mir Bilder ein

Von bunten Markisen und weien Spalieren,

Mit Heckenrosen und mit rankendem Wein,

Von Grten, die sich in der Ferne verlieren.

Von Buchsbaum, zu Statuetten geschnitten.

Ein Kiesweg knirscht vornehm unter den Schritten.

Die Blumen vorm Fenster sind mde und grau.

Ich pflanz' keine neuen mehr ein.

Die blhen hier doch nicht, das wei ich genau.

Manchmal schm' ich mich, nicht dort zu Hause zu sein.

Manchmal, da fallen mir Bilder ein

Vom Lcheln weltgewandter Damen,

Gebrunte Gesichter bei Plauderei’n,

Bilder wie auf Zigarettenreklamen.

Auf grnem Tuch vergoldete Harken,

Beschlagene Glser und bunte Spielmarken.

Meine Schuhe mssen mal wieder zum Schuster.

Meine Freunde und ich trinken Bier anstatt Wein.

Was das Bridge-Spiel betrifft, da ist’s bei mir zappenduster.

Manchmal schm' ich mich, nicht einer von denen zu sein.

Manchmal, da fallen mir Bilder ein

Von einem Stck Brot in verstmmelten Hnden,

Von einer Alten, die sie allein

Hervorzerren unter berstenden Wnden.

Von verbrannten Gesichtern, in Hnden vergraben.

Manchmal schm' ich mich dafr, mich geschmt zu haben.

Das wollt' ich dir sagen, hrst du mir noch zu?

Nein, du schlfst schon, vom Tag wirst du mde sein.

Ich lsche das Licht, und ich deck' dich wrmer zu.

Manchmal schm' ich mich, trotz allem so glcklich zu sein.

Іноді на думку спадають картинки

З великих вікон у колонних залах,

Зі стін і сходів з мармурового каменю,

З люстр з блискучими кристалами,

Про пожежі в камінах,

Ліжка з оксамитовими балдахінами.

Килим вже дуже потертий.

Знаєш, я просто згортаю його.

Це все одно не поєднується з шпалерами.

Іноді мені соромно, що я там не вдома.

Іноді на думку спадають картинки

З барвистих тентів і білих решіток,

З дикими трояндами і з плетистими лозами,

Сади, що губляться вдалині.

З самшиту, нарізаного на статуетки.

Грабійна доріжка шляхетно скрипить під кроками.

Квіти за вікном стомлені, сірі.

Більше не саджу.

У нас вони не цвітуть, я це точно знаю.

Іноді мені соромно, що я там не вдома.

Іноді на думку спадають картинки

З усмішок світських дам,

Карі обличчя під час спілкування,

Картинки як на рекламі сигарет.

Позолочені граблі на зеленому полотні,

Запотіли скла та кольорові фішки.

Мої черевики повинні знову піти до шевця.

Ми з друзями п'ємо пиво замість вина.

Що стосується гри в бридж, то для мене тут аж темно.

Іноді мені соромно, що я не одна з них.

Іноді на думку спадають картинки

Про шматок хліба в понівечених руках,

Від старенької самотньої

Витягування з-під розбитих стін.

З спалених облич, укопаних у руки.

Іноді мені соромно за те, що я соромився.

Ось що я хотів тобі сказати, ти ще мене слухаєш?

Ні, ти вже спиш, втомишся за день.

Я вимкну світло і вкрию тебе тепліше.

Іноді мені соромно бути таким щасливим, незважаючи ні на що.