Kleiner Kamerad - Reinhard Mey

Für dich sind alle Dinge ganz vollkommen

Und groß und gut, von Falschheit wohl bewahrt,

Kein Mißerfolg hat dir den Mut genommen,

Für dich gibt es noch Wunder, jederzeit und jeder Art.

Wie gern seh' ich dich deine Wunder glauben,

Wie unbeirrbar hältst du fest daran,

Kein Zweifel kann dir die Zuversicht rauben,

Und beinah' fang' ich selbst nochmal, mit dir zu glauben an.

Wie bunte Lampions über herbstlichen Wegen

Schaukelst du durch meinen Sinn.

Vergnügt und sorglos, und deinetwegen

Ist es, wenn ich selbst noch einmal

Vergnügt und sorglos bin.

Das kleinste Nichts versetzt dich in Entzücken,

Dafür läßt Weltbewegendes dich kalt.

Kein Streit vermag dich wirklich zu bedrücken,

Über den größten Kummer trocknen deine Tränen bald.

Du vergißt nichts und kannst so gut vergessen,

Was dich betrübt, ist einfach ungescheh’n.

Ich lern' mit deiner Elle neu zu messen,

Und vieles um mich her, lern' ich durch dich erst zu versteh’n.

Wie Drachen, die hoch übers Stoppelfeld steigen,

Tanzt du über meinen Sinn,

Schwerelos, frei, und mit dem Reigen

Fliegt auch alle meine Traurigkeit dahin.

Ich mag sie gern, deine unzähl'gen Fragen,

Die Neugier und die Unbekümmertheit.

Wie gern hör' ich dich: «Komm', und hilf mir» sagen,

Manchmal wünscht' ich, ich könnte sie festhalten, diese Zeit.

Die Welt wird mir wohl ein klein wenig leerer

Mit jedem Weg, den du alleine gehst,

Mein Sinn wird mir wohl ein klein wenig schwerer

Mit allem, was du selber kannst und ohne mich verstehst.

Mein kleiner Kamerad, so ist das eben,

Da gibt’s auch keine Extrawurst für uns:

Es trennt die besten Freunde, dieses Leben,

Und irgendwann macht es Erwachsene aus kleinen Jungs.

Для вас все ідеально

І великий і добрий, добре збережений від неправди,

Жодна невдача не позбавила вас сміливості

Для вас ще є чудеса, у будь-який час і будь-якого роду.

Як мені подобається бачити, як ти віриш у свої чудеса

Як ти стійко тримаєшся

Безсумнівно може позбавити вас впевненості

І я майже знову починаю з тобою вірити.

Як різнокольорові ліхтарики над осінніми стежками

Ти гойдаєшся в моїй голові

Веселий і безтурботний, і завдяки тобі

Хіба коли я сама ще раз

Щасливий і безтурботний.

Найменше ніщо не приводить тебе в захват,

Але руйнівні дії залишають вас холодними.

Жодна сварка не може справді пригнічувати вас,

Над найбільшою скорботою скоро висихають твої сльози.

Ви нічого не забуваєте і можете забути так добре

Те, що вас засмучує, просто скасовано.

Я вчуся знову міряти твоїм ліктем,

І багато чого навколо мене я вчуся розуміти тільки через тебе.

Як повітряні зміни високо над стерні,

ти танцюєш над моїм розумом

Невагомі, вільні і з танцями

Весь мій смуток теж відлітає.

Вони мені подобаються, ваші незліченні запитання,

Цікавість і безтурботність.

Як мені подобається чути, як ти говориш: «Прийди і допоможи мені»,

Іноді мені хочеться втриматися за них, цього разу.

Світ, мабуть, для мене стає трохи порожнім

З кожним шляхом, яким ти йдеш сам

Мій розум, напевно, стає трохи важчим

З усім, що ти можеш зробити сам і зрозуміти без мене.

Маленький мій товаришу, це так,

Для нас також немає зайвої ковбаси:

Це життя розлучає найкращих друзів,

І в якийсь момент це робить дорослих із маленьких хлопчиків.