Kati Und Sandy - Reinhard Mey

Kati und Sandy aus der zehnten Klasse

Im Schulzentrum in der Thälmanstraße

Kati haßt deutsch und Sandy Mathematik

Und beide stehn auf Rave und Techno, — jede Art von Musik

Die gleichen Haare, die gleiche Art sich zu kleiden

Die gleichen Löcher in den Jeans, immer zusammen die beiden

Zuhaus immer Zoff, zuhaus immer Krach

Und ihre Zuflucht ist vom Supermarkt das Parkhausdach

Zwischen Fahrstuhl, Müllcontainern und Einkaufswagen

Manchmal kann man das Leben nur noch hier oben ertragen

Katis Mutter stresst den ganzen Tag für jede Kleinigkeit

Sandys Vater hängt im Sofa, schon am Mittag breit

Und dann kommen seine fiesen, ekligen Sprüche

Und Mutter hört die lustg’en Musikanten in der Küche

Manchmal ist alles so sinnlos, hat alles keinen Zweck

Manchmal sehnen sich die beiden weit, weit weg

Weit weit weg aus diesem Film, raus aus der Kulisse

Dem Parkhaus, dem Gestank von Autos und Pisse

Und dann läßt Sandy schon mal zwei, drei von den Fläschchen

Mitgehn

Die im Supermarkt körbeweis vor der Kasse stehn

Die, die den lustigen Spaß im Glas verheißen

Das reicht dann, um für ein paar Stunden auszureißen

Aus der Trostlosigkeit, aus dem Schrott, aus dem Schwund

In eine Welt, wie im Werbefernsehn, so schön und so bunt

Kati und Sandy, Kati und Sandy

Kati kriegt 'ne fünf in Deutsch, ein Heidentheater

Und Sandy voll den Streß mit ihrem Vater

Der grabscht sie an, der schlägt um sich im Zorn

Und Sandy klaut ihm seine Flasche mit dem Apfelkorn

Und die Volksmusik spielt, und die Türen knallen

Und Sandys Schritte im Treppenhaus hallen

Im kahlen Betonschacht noch lange nach

Und Kati wartet schon auf sie auf dem Parkhausdach

Vor dem Graffiti beim Fahrstuhlhaus zusammengesunken

Der Fröhlichmacher ist ausgetrunken

Die Flasche rollt und scheppert im Treppenhaus

Nein, es führt sie kein Weg aus diesem Elend hier 'raus

Da ist keiner, der versucht sich einzuschalten

Da ist keiner, der versucht, sie aufzuhalten

Da ist auch kein Freund, der sagt: «Komm mit, scheiß egal

Was bess’res als keinen Ausweg findest du allemal!»

«Wir machen alles zusammen!», haben sie sich geschworen

Aneinandergekauert, den Walkman auf den Ohren

Und die Nähe und die Wärme der and’ren tut gut

Auf dem zugigen Dach, und die Musik macht Mut

Und sie halten sich wie Liebende bei den Händen

Nur noch einen Schritt und alles wird sich wenden!

Und zusammen vom sechsten Parkhausdeck

Fliegen die beiden, weit, weit weg …

Kati und Sandy

Каті і Сенді з десятого класу

У шкільному центрі на Тельманштрассе

Кеті ненавидить німецьку, а Сенді ненавидить математику

І як рейв, так і техно — будь-яка музика

Те саме волосся, той самий спосіб одягатися

Ті самі дірки в джинсах, завжди разом

Завжди біда вдома, завжди біда вдома

А їх притулком від супермаркету є дах гаража

Між ліфтом, сміттєвими контейнерами та торговими візками

Іноді ви можете витримати життя лише тут

Мама Каті цілий день стресує за кожну дрібницю

Батько Сенді висить на дивані, вже широкій опівдні

А потім йдуть його бридкі, огидні вислови

А мама чує веселих музикантів на кухні

Іноді все так безглуздо, все не має мети

Іноді ці двоє прагнуть далеко-далеко

Далеко далеко від цього фільму, поза крилами

Гараж, запах машин і мочі

А потім Сенді залишає дві-три пляшки

йти разом, бути заодно, погоджуватись

Хто стоїть перед касою в супермаркеті

Ті, які обіцяють веселощі в склянці

Цього достатньо, щоб втекти на кілька годин

З запустіння, з лому, з усадки

У світ, як на комерційному телебаченні, такий красивий і такий барвистий

Кеті і Сенді, Кеті і Сенді

Каті отримує п’ятірку з німецької мови, язичницький театр

А у Сенді всі проблеми з батьком

Він хапає її, кидається від гніву

І Сенді краде його пляшку з яблучним зерном

І народна музика грає, і двері грюкають

І кроки Сенді відлунюють на сходовій клітці

У голій бетонній шахті ще довго

А Каті вже чекає на неї на даху гаража

Звалився перед графіті біля будівлі ліфта

Чирлідерша п’яна

Пляшка котиться і брязкає на сходовій клітці

Ні, з цієї біди немає виходу

Ніхто не намагається налаштуватися

Їх ніхто не намагається зупинити

Також немає жодного друга, який сказав би: «Ходімо зі мною, це не важливо

Ви завжди знайдете щось краще, ніж відсутність виходу!»

«Ми все зробимо разом!» Вони поклялися один одному

Притиснувшись один до одного, Walkman на вухах

А близькість і тепло оточуючих – це добре

На протягу даху, а музика підбадьорює

І тримаються за руки, як коханці

Ще один крок і все зміниться!

І разом з шостого рівня гаража

Летіти двоє, далеко-далеко...

Кеті і Сенді