In Wien - Reinhard Mey

Am Portier vorbei, den Kopf gesenkt und unsicher ganz schnell

Und jetzt steh' ich wie ein Alien in dem riesigen Hotel

Mit einem Gitarrenkoffer in der großen fremden Stadt

Nur weil jemand auf mich, den Außenseiter, gewettet hat

Sowas wie mein Zimmer hab' ich nur im Kino mal geseh’n

Eignes Bad, eigner Balkon, im eignen Bad ein eigener Föhn

Und im Nachttisch ist ein Radio und als ich es ausprobier'

Hör' ich zum allerersten Mal ein Stück Musik von mir

Und ich steh' am Fenster und ich seh' die Dächer schemenhaft

Und ich glaub' zum ersten Mal, mein Gott, mein Gott, ich hab’s geschafft!

Und noch heute seh' ich mich den Vorhang auf die Stadt aufzieh’n

Damals in Wien, damals in Wien, damals in Wien, damals in Wien

Hundert Hotelzimmer später und nach hundert Studiotür'n

Wenn mich meine Schritte an dem grauen Haus vorüberführ'n

Denk' ich: «Einmal auf den ehrwürdigen Brettern steh’n»

Einmal mit dem Blick über die Ränge den großen festlichen Saal

Im Schaukasten dein Name, vor dem Haus, da steht er jetzt

Aus kleinen weißen Plastiklettern zusammengesetzt

Und ich wage nicht die Frage, ob auch jemand kommen wird

Ein junger Wilder, einsam, todesmutig, unbeirrt

Ein Duft von Holz und Samt und ein Stimmengewirr erfüll'n

Den Raum, langsam erlischt das Licht, die Scheinwerfer enthüll'n

Freundliche Schatten vom Parkett auf zu den Galerien

Damals in Wien, damals in Wien, damals in Wien, damals in Wien

Du wohlvertraute, fremde, schöne Schwester meiner Stadt

Die, ein Symbol als Wegweiser, den Reim schon auf dich hat

Vom Mantel der Geschichte manchen Fetzen mit dir teilt

Manch unvergessene Kränkung, manche Wunde, die nicht heilt

Da sind so viele Fotos und Erinnerungen in mir

Dass ich glaub', dich gut zu kennen und ich weiß gar nichts von dir

Doch ich bin bereit zu lernen, wissbegierig, immer mehr

Tauch ich ein in deinen Film, mit heißem Herzen komm' ich her

Bewahre jedes Bild einer langen Kamerafahrt

Aus der Vergangenheit hinüber in die Gegenwart

Und lächelnd in der Schlussszene der Junge aus Berlin

Mitten in Wien, mitten in Wien, mitten in Wien, mitten in Wien

Wie viele gute Freunde fand ich hier in all den Jahr’n

Wie viel treue Weggefährten, die mir lieb und teuer war’n

Wie viel große Pläne habe ich in dieser Stadt gemacht

Wie viele ungewisse Flaschenposten auf den Weg gebracht?

Und jetzt steh' ich hier noch einmal, die Gitarre in der Hand

Hier ist das Seil für Traumtänzer am spannendsten gespannt

Und höher ist das Wagnis und schmerzlicher der Fall

Doch wenn du es hier schaffst, schaffst du es wirklich überall

Hier steh' ich einmal mehr und wieder wie beim ersten Mal

Alles was ich weiß und konnte zählt nicht mehr, jetzt ist’s egal

Und ich mach' den ersten Schritt mit Urvertrau’n und weichen Knien

Wieder in Wien, wieder in Wien, wieder in Wien, wieder in Wien

Und ich mach' den ersten Schritt mit Urvertrau’n und weichen Knien

Wieder in Wien, wieder in Wien, wieder in Wien, wieder in Wien

Повз швейцара, опустіть голову і не впевнені

А тепер я стою, як інопланетянин, у величезному готелі

З футляром для гітари у великому чужому місті

Просто тому, що хтось поставив на мене, аутсайдера

Я бачив щось на зразок своєї кімнати лише в кінотеатрі

Своя ванна кімната, власний балкон, власний фен у власній ванній кімнаті

А в тумбочці є радіо і коли я пробую,

Я вперше чую музичний твір сам

А я стою біля вікна і бачу затінені дахи

І я вірю вперше, Боже мій, Боже мій, я зробив це!

І навіть сьогодні я бачу, як підтягую завісу над містом

Тоді у Відні, тоді у Відні, тоді у Відні, тоді у Відні

Через сотню готельних номерів і через сотню дверей-студій

Коли мої кроки ведуть мене повз сірий будинок

Думаю: «Колись стань на поважні дошки»

Колись з видом на яруси великої святкової зали

Твоє ім'я на вітрині перед будинком, ось воно і зараз

Складається з маленьких пластикових літер білого кольору

І я не смію питати, чи прийде хтось

Молодий дикун, самотній, безстрашний, нестримний

Запах дерева й оксамиту та лепет голосів наповнюють вас

Кімната повільно гасне світло, просвітлюються фари

Дружні тіні від паркетної підлоги до галерей

Тоді у Відні, тоді у Відні, тоді у Відні, тоді у Відні

Ти знайома, дивна, красива сестра мого міста

Символ як дороговказ, рима вже має на тобі

Ділимося з вами уривками плаща історії

Багато незабутих поранень, багато ран, які не загоюються

У мене так багато фотографій і спогадів

Що я думаю, що добре тебе знаю і нічого про тебе не знаю

Але я готовий вчитися, допитливий, завжди більше

Я занурююсь у твій фільм, приходжу сюди з гарячим серцем

Збережіть кожен кадр довгого знімка з відстеженням

Від минулого до сьогодення

І посміхається у фінальній сцені хлопчик з Берліна

Посередині Відня, в середині Відня, в середині Відня, в середині Відня

Скільки хороших друзів я знайшов тут за ці роки

Скільки вірних товаришів, які були мені дороги

Скільки великих планів у мене було в цьому місті

Скільки невизначених дописів у пляшці запущено?

А тепер я знову стою тут з гітарою в руках

Саме тут канат для танцюристів мрії натягується найбільш захоплююче

І ризик вище, і падіння болючіше

Але якщо ви можете зробити це тут, ви дійсно зможете зробити це де завгодно

Тут я стою знову і знову, як і вперше

Все, що я знаю і вже не міг порахувати, тепер це не має значення

І я роблю перший крок з елементарною довірою і слабкими колінами

Знову у Відні, знову у Відні, знову у Відні, знову у Відні

І я роблю перший крок з елементарною довірою і слабкими колінами

Знову у Відні, знову у Відні, знову у Відні, знову у Відні