Ich Trag' Den Staub Von Deinen Strassen - Reinhard Mey

Ich trag' den Staub von deinen Straßen

An meinen Schuhen heute noch mit mir herum

Ich hab' sie halt nie putzen lassen

Nur aus Vergesslichkeit?

Nun ja, vielleicht darum

In tausend Liedern hat man dich besungen

Da kommt es nun auf ein Lied mehr ja auch nicht an

Ich hab' den Kopf voll von Erinnerungen

Mehr als ich wohl in einem Lied erzählen kann

Von Moabit bis hin nach Lichtenrade

Vom Wedding bis hinauf nach Wittenau

Da kenn' ich Kneipen, Plätze, Fassaden

Wie jedes Loch in meinen Taschen so genau

Da gibt es Kneipen, wie vor hundert Jahren

Da steh’n am Tresen noch die Stammkunden umher

Die zur Eröffnung auch schon hier waren

Da gibt es Dinge, die gibt es schon fast nicht mehr

Da ist der Bierhahn niemals ganz geschlossen

Da steht ein Brotkorb, und der ist für jeden frei

Und mancher holt sich dort sein Almosen

Und isst’s im Duft von Eisbein und Kartoffelbrei

Da gibt es Straßen voller Glanz und Flitter

Und ein paar Schritte weiter and’re Straßen, wo

Die Tür'n verschloss’ner als Kerkergitter

Die Pflastersteine härter sind, als anderswo

Da gibt’s Fassaden, die wie damals prangen

Und jeder Mauerstein erzählt: «Es war einmal»

Als wär' die Zeit dran vorbeigegangen

Dann gibt es andere, da war es nicht der Fall

Da gibt es Heilige und Sonderlinge

Weltenerlöser und Propheten aller Art

Und man hört lächelnd verworr’ne Dinge

Von Weltenuntergang und sünd'ger Gegenwart

Da gibt’s noch Seen und richtige Wälder

Mit echten Förstern drin, in zünft'ger Tracht

Da gibt’s noch richtige Wiesen und Felder

Und echte Füchse sagen sich dort gute Nacht

Da gibt es Laubenpieper, deren Gärten

Ein Stückchen Sanssouci, ein Stückchen Acker sind

Vor Apfelbäumen und Gartenzwergen

Dreh’n unverdrossen kleine Mühlen sich im Wind

Da gibt es Dorfau’n, wie im Bilderbogen

Auf denen spenden Gaslaternen gelbes Licht

Da sind die Vorhänge zugezogen

Und hinter jedem Vorhang regt sich ein Gesicht

Da gibt es Wüsten aus Beton und Steinen

Und alle Straßen darin sind gespenstisch leer

Wie eine Fata Morgana scheinen

Noch ein paar Schrebergärten vor dem Häusermeer

Höfe, in die sich keine Fremden wagen

In denen immer grade irgendwas passiert

In denen, wie hier die Leute sagen

Man mit dem Schießeisen die Miete abkassiert

Da gibt’s von Zeit zu Zeit noch einen greisen

Halbtauben Lumpensammler, der am Haustor schellt:

«Ankauf von Lumpen, Papier, Alteisen!»

Schon fast ein Fabelwesen einer and’ren Welt

Der Braunbierwagen fährt längst and’re Lasten

Den Scherenschleifer und den Kesselschmied

Den Alten mit seinem Leierkasten

Die gibt es fast nur noch in meinem Lied

Ich trag' den Staub von deinen Straßen

An meinen Schuhen heute noch mit mir herum

Ich habe sie halt nie putzen lassen

Nur aus Vergeßlichkeit?

Nun ja, vielleicht darum

Я несу пил з твоїх вулиць

Сьогодні все ще зі мною в черевиках

Просто я їх ніколи не чистила

Просто із забуття?

Ну, можливо, тому

Про тебе оспівали в тисячі пісень

Тепер це не залежить ще від однієї пісні

У мене голова повна спогадів

Більше, ніж я можу сказати в одній пісні

Від Моабіту до Ліхтенраде

Від весілля до Віттенау

Знаю паби, сквери, фасади

Як кожна дірка в моїх кишенях, така точна

Є паби, як і сто років тому

Постійні клієнти все ще стоять біля прилавка

Хто вже був тут на відкритті

Є речі, яких майже не існує

Пивний кран там ніколи не закривається повністю

Є хлібний кошик, і він безкоштовний для всіх

А дехто отримує там милостиню

І їжте його в ароматі свинячої рульки та картопляного пюре

Є вулиці, повні блиску та мішури

А ще кілька кроків інші вулиці, де

Двері замкнені більше, ніж тюремні решітки

Бруківка твердіша, ніж деінде

Є фасади, які красуються, як тоді

І кожна цеглинка каже: «Колись»

Наче час минув

Потім є інші, де цього не було

Є святі і диваки

Світові викупителі та пророки всіх видів

І ти чуєш, як усміхаються розгублені речі

Про кінець світу і гріховне сьогодення

Є ще озера і справжні ліси

З справжніми лісниками всередині, в цехових костюмах

Ще є справжні луки та поля

А справжні лисиці там кажуть доброї ночі

Є бесідки, їхні городи

Трохи Сан-Сусі, трохи поля

Перед яблунями і садовими гномами

Безстрашні маленькі млини обертаються на вітрі

Є Dorfau'n, як у книжці з картинками

Газові ліхтарі випромінюють на них жовте світло

Там засунуті штори

І за кожною завісою ворушиться обличчя

Є пустелі з бетону та каменів

І всі вулиці в ньому моторошно порожні

Схоже на міраж

Ще кілька наділів до моря будинків

Подвір’я, куди не наважуються чужі

В якому постійно щось відбувається

В тих, як тут кажуть

Ви збираєте орендну плату з рушницею

Час від часу з’являється ще один старий

Напівглухий колектор ганчірок дзвонить біля воріт будинку:

«Закупівля ганчір’я, паперу, залізного брухту!»

Майже міфічна істота з іншого світу

Універсал коричневого пива вже давно везе інші вантажі

Подрібнювач ножиць і котел

Старий з його шліфувальником органу

Вони є майже лише в моїй пісні

Я несу пил з твоїх вулиць

Сьогодні все ще зі мною в черевиках

Просто я їх ніколи не чистила

Просто із забуття?

Ну, можливо, тому