Ich Liege Bei Dir - Reinhard Mey

Ich liege bei dir unterm Dachgebälk —

Diese Stunde liebe ich sehr

Die Hochzeitsrosen sind lange welk

Wir treiben im offenen Meer

Ich fand ihren Zettel mit diesen Zeilen

Als Lesezeichen im Buch

In dem ich noch lese, wenn ich zuweilen

Den Schlaf vergeblich such'

Sie legte die Verse wie eine Fährte

Neben das schmale, rote Band

Und eine entfernte Erinnerung kehrte

Zurück, als ich sie dort fand

Wie oft sind wir wohl so hinausgetrieben

Durch die Brandung und Wellental —

Zwei Liebende, die sich so lange lieben

Doch immer zum ersten Mal

Wie oft haben wir so zusammen die Sterne

Bestimmt auf unserem Floß

Am Mansardenhimmel in dunkler Ferne

Und drifteten ruderlos

Sind auf dem einsamen Eiland gestrandet

Und beteten doch verstohl’n

Daß niemals ein Rettungsboot bei uns landet

Um uns zurückzuhol'n

Wir wußten ja beide, das Glück ist zerbrechlich

Eng aneinandergepresst

Heilten wir uns, als wär' das Glück bestechlich

Und wir hielten es damit fest

Und hielt es nicht allen banalen Stürmen

Den trägen Gewohnheiten stand?

Den Sorgen, die sich zu Gebirgen auftürmen

Zwischen Windeln und Anbauwand

Haben wir nicht die gemächlichen Wogen

Aufgewühlt und aufgebracht?

Dem Alltag ein Festtagskleid angezogen

Die Feuer neu angefacht?

Schlaflos skandier' ich die Zeilen wie immer

Horch' auf ein Knarren im Scharnier

Auf die Hand an der Tür zum Mansardenzimmer —

Ich wünschte, sie wäre bei mir

Ich liege bei dir unterm Dachgebälk —

Diese Stunde liebe ich sehr

Die Hochzeitsrosen sind lange welk

Wir treiben im offenen Meer

Я лежу з тобою під балками даху —

Я дуже люблю цю годину

Весільні троянди давно зів'яли

Ми дрейфуємо у відкритому морі

Я знайшов її записку з цими рядками

Як закладка в кн

У якому я все ще читаю, коли час від часу

Марно шукати сну

Проклала вірші, як слід

Поруч вузька червона стрічка

І повернувся далекий спогад

Коли я знайшов її там

Як часто нас так виганяли

Через прибій і корито —

Двоє закоханих, які так довго кохали один одного

Але завжди вперше

Як часто у нас зірки разом

Однозначно на нашому плоту

У мансардному небі в темній далечині

І дрейфував без керма

Опинилися на самотньому острові

І молився таємно

Що рятувальний човен ніколи не приземлиться з нами

Щоб повернути нас

Ми обидва знали, що щастя крихке

Щільно притиснуті один до одного

Ми зцілювали один одного, наче щастя тлінне

І ми це зберегли

І не витримав усіх банальних штормів

Побороти мляві звички?

Турботи, що згортаються в гори

Між пелюшками і зростаючою стіною

Хіба у нас немає неквапливих хвиль

Засмучений і засмучений?

Одягнувся у святкову сукню для повсякденного життя

Пожежі знову спалахнули?

Безсонно, як завжди, проглядаю рядки

Послухайте, чи не скрипить петля

На руці біля дверей мансардної кімнати —

Я б хотів, щоб вона була зі мною

Я лежу з тобою під балками даху —

Я дуже люблю цю годину

Весільні троянди давно зів'яли

Ми дрейфуємо у відкритому морі