Grenze - Reinhard Mey

Der fremde Mann aus dem Osten gab

Mir diesen fingerlangen Gewindestab

Aus graubeschlagenem Chromnickelstahl.

«Dieser Bolzen hier», sagte er, «war einmal

Die Verbindung an dem Zaun aus Streckmetall

Der hinter der Grenze fast berall

Als die letzte unnehmbare Hrde galt,

Und den Bolzen, den lst du nicht mit Gewalt

Und auch nicht mit Geduld und auch nicht mit List,

Weil er einmal verschraubt nicht zu lsen ist.

Ich geb ihn dir, sieh ihn dir gut an,

Es kleben Trnen und Blut daran.»

Mit diesen Worten lie er mich steh’n,

Unglubig begann ich daran zu dreh’n.

Und langsam wurd' es mir unheimlich,

Die Muttern an den Hnden drehten sich,

Doch sie drehten ins Leere oder drehten mit,

Das Gewinde fasste einfach keinen Tritt.

Ich zog, ich drckte, ich versucht' es nochmal,

Dieser Bolzen war einfach teuflisch genial.

Ich begriff, diesen Stab mit den Rundkappen drauf

Kriegt kein Schraubenschlssel der Welt wieder auf.

Ich hielt ihn in der Hand zur Faus geballt,

Und bei dem Gedanken berlief es mich kalt.

Wie manche Flucht dran gescheitert sein mag,

Wo die Freiheit schon zum Greifen nahe lag.

Wo das Sperrgebiet schon berwunden war

Und Signalzaun und Todesstreifen sogar.

Die Patrouille vorbei, sie war’n immer zu zweit

Und die Wachen im Turm in der DUnkelheit,

Die Maschinenpistolen in Anschlag gebracht

Und ihre Fernglser durchsuchen die Nacht.

Da blitzen Scheinwerfer auf, pltzlich alles taghell

Und Rufe und Schsse und Hundegebell.

Hinter Sperrgraben, Minen, Stacheldrahtverhau’n

Im Lichtkegel gestrandet am letzten Zaun.

Und ich frage mich, unter welcher Stirn,

Дивний чоловік зі сходу дав

Мені цей стрижень з різьбленням довжиною в палець

Виготовлений з хромо-нікелевої сталі сірого кольору.

«Цей болт тут, — сказав він, — був колись

З'єднання з огорожею виконано з пінометалу

Той, що за кордоном майже всюди

Коли стояла остання непрохідна перешкода

І силою болт не відкручуєш

І ні терпінням, ні хитрістю,

Тому що одного разу закрученого його не можна послабити.

Я тобі дам, подивись добре

До нього налипають сльози і кров».

З цими словами він залишив мене стояти

Я почав повертати його з недовірою.

І поволі це стало для мене страшним

Повернулися горіхи на руках,

Але вони перетворилися в порожнечу або обернулися разом з ними,

Потік просто не міг зробити кроку.

Потягнув, натиснув, спробував ще раз

Цей болт був просто диявольсько приголомшливим.

Я зрозумів, цей посох із круглими ковпачками

Не можна знову відкрити гайковий ключ у світі.

Я тримав його в руці, стиснутої в кулак,

І ця думка викликала у мене озноб.

Скільки втечі, можливо, не вдалося через це,

Де свобода вже була в межах досяжності.

Там, де заборонена зона вже була подолана

І навіть сигнальні паркани та смуги смерті.

Патруль закінчився, їх завжди було двоє

А охорона в вежі в темряві

Підняли пістолети-кулемети

І їхні біноклі шукають ніч.

Потім спалахують фари, раптом все яскраво, як день

І крики, і постріли, і гавкіт собак.

Позаду рови, шахти, огорожі з колючого дроту

Застряг у конусі світла біля останнього паркану.

А мені цікаво, під яким чолом