Gerhard und Frank - Reinhard Mey

Gerhard und Frank sitzen im Wintergarten

Schau’n in den Nachmittagshimmel und warten

Ein Tee, ein Glas Wein, dass die Dämmerung fällt

Gerhard und Frank sind gern auf der Welt

Frank war ein Pfleger, war gütig und weise

Gerd war ein Tischler, geduldig und leise

Kam damals mit der gebrochenen Hand

Frank hatte Spätdienst und legt den Verband

Von da an sollten sie einander begleiten

Für immer, durch gute und schwere Zeiten

Die schweren sind lange vorbei, Gott sei Dank

Jetzt kommen die guten Zeiten für Gerhard und Frank

Frank hat die Post aus dem Kasten genommen

Der Umschlag aus dem Labor ist gekommen

Frank kennt diese Zahlen, er kennt jeden Wert

Faltet das Schreiben, verbirgt es vor Gerd

Doch Gerd ahnt den Kummer, er spürt ja die schwere Last

Und die drückende Atmosphäre

Bemüht sich redlich sich sorglos zu stell’n

Und das dunkle Gemüt des Freundes aufzuhell’n

Plant Ausflüge und Theaterbesuche

Frank unternimmt hilflose Versuche

Den klaren Befund untern Teppich zu kehr’n

Und sich gegen diese bittere Gewissheit zu wehr’n

Kauft wahllos ein, um sich abzulenken

Überhäuft seinen Freund mit Geschenken

Kauft den kleinen Hund, «Was wird aus Gerd

Wenn ich einmal nicht mehr da sein werd'?»

Er kennt sie, die Bilder von Drähten und Schläuchen

Kennt die Geräusche, das Kämpfen, das Keuchen

Nein, er wird sich nicht beim Leiden zuseh’n

Er wird selber geh’n, wenn es Zeit ist zu geh’n

«Komm, wir lassen es jetzt mal so richtig krachen

Lass uns zusammen all die Reisen machen

Den Jakobsweg, die Kreuzfahrt im Mittelmeer

Sag, wie lange schieben wir das nun schon vor uns her?

Die Reise zur Weinlese im Burgund

Zur Mandelblüte nach Mallorca und

Einmal zum Polarlicht nach Kanada

Und 'nen Katzensprung rüber in die USA

Für ein Selfie auf dem Walk of Fame in LA»

Doch er kauft nur ein einziges Ticket

Nach Zürich, one way

«Ja, so war’s», sagt der Mann auf der Kaffeeterrasse

Steht auf, legt fünf Euro neben seine Tasse

«Verzeih'n Sie, mein Herr, ich wollte nicht stör'n

Manchmal braucht man halt einen Menschen zum Zuhör'n

Ja, so war’s auf den Tag genau heut vor zwei Jahren

Wir sind nicht mehr in die Bourgogne gefahren

Da keltern sie jetzt einen neuen Wein»

Er ruft seinen kleinen Hund und geht heim — allein

Герхард і Франк сидять у консерваторії

Подивіться на обіднє небо і чекайте

Чай, келих вина, що падають сутінки

Герхарду і Френку подобається бути на світі

Френк був вихователем, добрим і мудрим

Герд був столяром, терплячим і тихим

Повернувся тоді зі зламаною рукою

Френк був на пізній зміні і накладає пов’язку

Відтоді вони повинні супроводжувати один одного

Назавжди, крізь хороші та погані часи

Важкі давно минули, слава Богу

Тепер для Герхарда і Франка настають хороші часи

Френк дістав пошту зі скриньки

Прийшов конверт з лабораторії

Френк знає ці числа, розпізнає кожне значення

Складіть лист, сховайте його від Герда

Але Герд підозрює горе, відчуває важкий тягар

І гнітюча атмосфера

Чесно намагається бути безтурботним

І освітлити темний розум друга

Плануйте поїздки та відвідування театру

Френк робить безпорадні спроби

Підмітайте чіткі знахідки під килим

І захищайтеся від цієї гіркої впевненості

Магазини без розбору, щоб відволіктися

Купує подарунки своєму другові

Купує собачку: «Що буде з Гердом

А якщо мене більше не буде?"

Він впізнає їх, фотографії проводів і шлангів

Знає звуки, бій, задихання

Ні, він не буде дивитися, як страждає

Він сам піде, коли прийде час

«Давай, давайте справді дозволимо це розірвати

Зробимо всі подорожі разом

Шлях Святого Якова, круїз по Середземному морю

Скажіть, як довго ми це відкладали?

Подорож на збір винограду в Бургундію

До цвіту мигдалю на Майорці і

Одного разу до Північного сяйва в Канаді

І за крок до США

Для селфі на Алеї слави в Лос-Анджелесі»

Але він купує лише один квиток

В Цюріх в одну сторону

«Так, це було так», — каже чоловік на кавовій терасі

Встає, кладе п’ять євро біля чашки

— Вибачте, сер, я не хотів вас турбувати

Іноді вам просто потрібно, щоб хтось вислухав

Так, саме так було сьогодні рівно два роки тому

Ми більше не їздили до Бургоні

Там тепер свіже вино пресують»

Він кличе свою собачку і йде додому — сам