Friedhof - Reinhard Mey

Ich geh' gern in einer fremden Stadt

Auf den Friedhof, so ein Friedhof hat

Etwas Gastfreundliches und steht allen offen:

Manchem nur für seine Mittagszeit

Manchem für die ganze Ewigkeit

Und du hast schnell 'nen Gesprächspartner getroffen

Insel im Meer der Geschäftigkeit

Blumengarten der Gelassenheit

— Sinnigerweise vom Lebensbaum umgeben —

Zeig mir Hochmut und Vergänglichkeit

Tröste mich und mach den Blick mir weit

Für den Wert der Dinge, an denen wir kleben!

Jede Grabinschrift und jeder Stein

Erzählen mir in Gräberlatein

Von den Unvergess’nen, die zu früh entschweben

Jede Plasteblume, die da sprießt

Jede Primel, die kein Schwein mehr gießt

Kann mir was erzähl'n von denen, die noch leben

Ich seh mir die Jahreszahlen an:

Manchmal kommt er früh, der Sensemann

Manchmal trödelt er herum, der alte Mäher

«Geh nur deiner Wege» sagt er mir

«Einmal enden sie doch alle hier

Und du siehst ja, die Einschläge kommen näher!»

Ich sitz' gern auf einer Friedhofsbank

Seh' die schattigen Alleen entlang

Und denk' nach über den tief’ren Sinn der Reise

Mit dem schicken Laptop auf den Knien

Blätter' ich von Termin zu Termin

Und wenn «Wichtig!»

davor steht, kicher' ich leise

Kann ja sein, ich verpaß' grad den Tanz

Um das gold’ne Kalb — aus der Distanz

Wird nicht jedes «Dringend» und «Eilt sehr!»

beachtet

Es ist nichts, von dem man immer denkt

Daß die ganze Welt davon abhängt

Wichtig, von einer Friedhofsbank aus betrachtet!

Heute macht sich schon manch Junger krumm

Für 'nen Platz im Altersheim, darum

Geh' ich da nur konsequent einen Schritt weiter:

Mach mich schon mal mit dem Platz vertraut

An dem man mich eines Tags verstaut

Und geh an den Job zurück, gelöst und heiter

Aufgeräumt und quicklebendig kehr'

Ich heim in das Leben ringsumher

Les' im Geh’n die Inschrift auf der Friedhofsmauer

Die Lektion, die sie mich schweigend lehrt

Ist die grad geschwänzte Sitzung wert:

«Jedes Ding hat seine Zeit, nichts ist von Dauer!»

Jedes Ding, steht da, hat seine Zeit

Dabei wäre ich durchaus bereit

Gegebenenfalls überhaupt nicht zu sterben

Um den Beisetzungsgeiern und den

Peinlichen Grabreden zu entgeh’n

Doch ich will’s mir mit meinen Erben nicht verderben

Мені подобається їздити в чуже місто

До кладовища таке кладовище має

Щось гостинне та відкрите для всіх:

Деякі лише на обід

Деякі на вічність

І ви швидко зустріли когось, з ким можна поговорити

Острів у морі зайнятості

Квітник безтурботності

— Розумно оточений деревом життя —

Покажи мені гордість і непостійність

Утіште мене і розширте мій погляд

За цінність речей, за які ми чіпляємося!

Кожна епітафія і кожен камінь

Скажи мені серйозною латиною

Про незабутих, які надто рано спливають

Кожна пластикова квітка, яка там проростає

Кожну примулу, яку більше свиня не поливає

Може розкажіть щось про тих, хто ще живий

Дивлюсь на роки:

Іноді він приходить рано, Жнець

Буває, колись він, старий косар

«Просто йди своєю дорогою», — каже він мені

«Одного дня вони всі опиняться тут

І, як бачите, наслідки все ближче!»

Я люблю сидіти на лавочці на кладовищі

Подивіться вздовж тінистих алей

І подумайте про глибший сенс подорожі

З шикарним ноутбуком на колінах

Я прокручую від зустрічі до зустрічі

А якщо «Важливо!»

стоячи перед ним, я тихо хихикаю

Може бути, я просто сумую за танцями

Коло золотого тельця — здалеку

Хіба не кожне "Терміново" і "Дуже терміново!"

спостерігається

Це не те, про що ви завжди думаєте

Що від цього залежить весь світ

Важливо, подивившись з лави на кладовище!

Сьогодні багато молодих чоловіків криві

На місце в будинку престарілих, от чому

Я йду ще на крок далі:

Ознайомте мене з місцем

На якому одного дня вони заховали мене

І повертайтеся до роботи, розслаблені та веселі

Охайне та жваве повернення

Я вдома в житті навколо

По ходу прочитайте напис на стіні цвинтаря

Урок, який вона мовчки дає мені

Чи варто сеанс, який ви щойно пропустили:

«Всьому свій час, ніщо не вічне!»

Каже, що кожній справі свій час

Я був би дуже охоче

Можливо, зовсім не вмирає

Про похоронних грифів і в

Щоб уникнути соромних панегіриків

Але я не хочу псувати це своїми спадкоємцями