Frei - Reinhard Mey

Die Tür aus gold‘nem Draht steht unverschlossen

Nur einen Augenblick, doch lang genug

Das Fenster, achtlos angelehnt, knarrt leise

Und öffnet einen Spaltbreit sich im Zug

Das ist die grosse, langersehnte Chance

Sie kommt nur einmal, jedes siebte Jahr:

Der Käfig offen und zugleich das Fenster

Ergreife sie im Flug, jetzt nimm sie wahr!

Den Kopf tief eingezogen ins Gefieder

Ein Zögern, dann ein rascher Flügelschlag

Um aufzusteigen aus der dunklen Stube

Hoch in den gleissend hellen Vormittag

Frei, frei, frei!

Endlich frei!

Der Gefangenschaft entflohen

Alles and‘re einerlei

Du bist frei, frei, frei

Endlich frei!

Du, das Symbol der Freiheit, eingeschlossen

Die Welt auf zwei Spannweiten eingeengt

Das eig‘ne Bild als einzigen Gefährten

Im Spiegel, der an einem Kettchen hängt

Nur ein Bewegungsablauf immer wieder

Bis zur Verzweiflung, stumpfsinnig gemacht

Ein Tuch, über das Drahtgeflecht geworfen

Bestimmt, ob für dich Tag ist oder Nacht

Manchmal flatterten Schatten vor dem Fenster

Da war ein Zanken, Zetern und Getos‘

Das Rascheln und das Singen ihrer Schwingen —

Wie beneidetest du sie um ihr Los!

Frei, frei, frei!

Endlich frei!

Der Gefangenschaft entflohen

Alles and‘re einerlei

Du bist frei, frei, frei

Endlich frei!

Du ziehst am klaren Himmel deine Kreise

Den Wind unter den Flügeln wie im Rausch

Ein eis‘ger Hauch statt der vertrauten Wärme

Verlor‘n, verirrt und doch ein guter Tausch!

Du wirst dein Valparaiso nicht finden

Nur Neid und Zank um deine Federpracht

Um ein paar Krumen aus dem Abfall streiten

Um eine Mauernische heute nacht

Du wirst nicht lang hier draussen bleiben können

Von Hunger und von Kälte ausgezehrt

Du wirst dein Valparaiso nicht finden

Doch jeder Flügelschlag dahin war‘s wert!

Du bist frei!

Endlich frei!

Der Gefangenschaft entflohen

Alles and‘re einerlei

Du bist frei, frei, frei

Endlich frei!

Двері із золотого дроту стоять незамкненими

Мить, але досить довго

Вікно, недбало відчинене, тихо скрипить

І відкриває щілину в поїзді

Це велика, довгоочікувана можливість

Він буває лише раз на сьомий рік:

Клітка відкривається і одночасно вікно

Ловіть їх у польоті, а тепер сприймайте!

Голова глибоко втягнута в оперення

Коливання, потім швидкий мах крил

Щоб вийти з темної кімнати

Вгору в блискучий яскравий ранок

Безкоштовно, безкоштовно, безкоштовно!

Нарешті вільний!

Утік з полону

Все інше те саме

Ви вільні, вільні, вільні

Нарешті вільний!

Ви, символ свободи, в тому числі

Світ звузився до двох проміжків

Ваш власний образ як ваш єдиний супутник

У дзеркалі висить на ланцюжку

Лише один рух знову і знову

Доведено до відчаю, притуплене

Тканина, накинута на дротяну сітку

Визначає, день для вас чи ніч

Іноді за вікном тріпотіли тіні

Була сварка, галас і метушня

Шелест і спів їхніх крил —

Як ти їй заздрив її долі!

Безкоштовно, безкоштовно, безкоштовно!

Нарешті вільний!

Утік з полону

Все інше те саме

Ви вільні, вільні, вільні

Нарешті вільний!

Ти кружляєш у чистому небі

Вітер під крилами ніби п’яний

Крижаний подих замість знайомого тепла

Втрачений, програний і ще хороший обмін!

Ви не знайдете свого Вальпараїсо

Тільки заздрість і сварки про твою пишність пера

Боротьба за кілька крихт зі сміття

Сьогодні ввечері біля ніші в стіні

Ви не зможете залишатися тут довго

Споживані голодом і холодом

Ви не знайдете свого Вальпараїсо

Але кожен удар був того вартий!

Ти вільний!

Нарешті вільний!

Утік з полону

Все інше те саме

Ви вільні, вільні, вільні

Нарешті вільний!