Faust In Der Hand - Reinhard Mey

Als ich an diesem Morgen mit ihm vor dem Schulhaus stand

Unter dem Arm die große bunte Tüte

Da spürt‘ ich seine kleine, heiße Faust in meiner Hand

Und wusste, dass er ahnte, was ihm blühte

Mein erster Schultag endete in einem Tränenmeer

Doch hatte ich nie vor ihm davon gesprochen —

Wie wurde schon am ersten Tag mein Ranzen mir so schwer —

Doch schlau hatte er den Braten längst gerochen

Und als die anderen Kinder mit der Lehrerin fortgingen

Hab‘ ich seine Verzweiflung und Verlassenheit gespürt

Und musst‘ ihn flehend, bittend dennoch in die Klasse bringen

Und fühlte mich, wie wenn man ein Kälbchen zur Schlachtbank führt

Es gab nur Liebe und Versteh‘n, gab nur Freiheit bislang

Und nun droh‘n Misserfolge und Versagen

Der Wissensdurst versiegt unter Bevormundung und Zwang

Die Gängelei erstickt die Lust am Fragen

Die Schule macht sich kleine graue Kinder, blass und brav

Die funktionier‘n und nicht in Frage stellen

Wer aufmuckt, wer da querdenkt, der ist schnell das schwarze Schaf

Sie wollen Mitläufer, keine Rebellen

Ja-Sager wollen sie, die sich stromlinienförmig ducken

Die ihren Trott nicht stör‘n durch unplanmäß‘ge Phantasie

Und keine Freigeister, die ihnen in die Karten gucken

Und die vielleicht schon ein Kapitel weiter sind als sie

Wie oft bist du in all den Jahren aus dem grauen Tor

Bemäkelt und getadelt rausgekommen

Wie oft habe ich ahnungsvoll und stillschweigend davor

Den Delinquenten in den Arm genommen!

Wie oft hab‘ ich den Spruch gehört: Ihr Sohn hat nur geträumt

Ihr Sohn hat mit Papierfitzeln geschossen

Ihr Sohn hat trotz Ermahnung seinen Platz nicht aufgeräumt

Ihr Sohn hat sein Tuschwasser ausgegossen!

Und nie: Ihr Sohn ist vor der ganzen Klasse aufgestanden

Für einen, den sie peinigten und quälten bis auf‘s Blut!

In dieser Welt kommen uns die wahren Werte abhanden

In dieser Schule gibt es kein Fach Menschlichkeit und Mut

Manchmal wünscht‘ ich, wir wär‘n an diesem Tag nicht mitgegangen

Und lieber, wie im Kinderlied, zu Doc David nach Fabuland

Du hättest nicht nochmal an jener Stelle angefangen

Wo ich schon einmal stand — die Faust in meines Vaters Hand!

Коли я стояв з ним перед будівлею школи того ранку

Під пахвою велика барвиста сумка

Тоді я відчула його маленький гарячий кулачок у своїй руці

І знав, що знає, що його чекає

Мій перший шкільний день закінчився морем сліз

Але я ніколи про це не говорив до нього...

Як мій ранець був таким важким у перший день...

Але він розумно відчув запах печені давно

А коли інші діти пішли з учителем

Я відчував його відчай і самотність

А ще довелося привести його в клас жебраками, жебраками

І відчував, як вести теля на бійню

Була тільки любов і розуміння, була поки тільки свобода

А тепер є загроза провалу і провалу

Жага до знань висихає під патерналізмом і примусом

Заступництво глушить бажання задавати питання

Школа робить маленьких сіреньких дітей, блідих і вихованих

Вони працюють і не ставляться до них

Кожен, хто скаржиться, хто мислить убік, швидко стає чорною вівцею

Вони хочуть послідовників, а не бунтівників

Так, чоловіки хочуть, щоб вони присідали

Хто не порушує свою рутину незапланованою уявою

І жодних вільних духів, які дивляться на свої карти

І які, можливо, вже на главу далі, ніж вони є

Скільки разів за ці роки ти виходив із сірих воріт

Вийшов критикований і звинувачений

Скільки разів я свідомо і мовчазно стикався з цим

Злочинець обійнявся!

Як часто я чув приказку: Твій син тільки мріяв

Ваш син стріляв клаптиками паперу

Її син не прибрав своє місце, незважаючи на попередження

Ваш син вилив воду з чорнила!

І ніколи: твій син встав перед усім класом

За того, кого мучили й мучили до крові!

У цьому світі ми втрачаємо наші справжні цінності

У цій школі немає предмета людяності і мужності

Іноді мені хотілося б, щоб ми не пішли з ними того дня

А скоріше, як у дитячій пісні, Доку Давиду в Fabuland

У той момент ви б не почали знову

Де я був раніше — мій кулак у батьковій руці!