Einen Koffer In Jeder Hand - Reinhard Mey

Den Kopf in den Schultern, so steh' ich halbwach

Einen Koffer in jeder Hand

Den Bauch voller Kaffee am Morgen danach

Und ordne in meinem Verstand

Noch die Namen und Gesichter dieser Nacht und überleg':

Wie hab' ich sie genannt?

Da ruft jemand: «Höchste Zeit, Mann», und ich mach' mich auf den Weg

— Einen Koffer in jeder Hand

Ein neuer Tag, ein unbeschriebenes Blatt

Ein paar Stunden auf einem Zug

Und neue Gesichter, eine andere Stadt

Und der Abend vergeht wie im Flug

Und die Zeit reicht grade für eine Einwegbegegnung aus

Kein Zurück und auch kein Pfand

Denn in ein paar Stunden steig' ich aus einem andren Zug aus

— Einen Koffer in jeder Hand

Heimkommen und Abschiednehmen zugleich

Kein Mißverständnis, kein Groll

Denn in einem Atemzug nur heißt es gleich

Willkommen und Lebewohl

Gleich, ob bitter oder süß, die Erinnerungen verweh’n

Im Staub am Straßenrand

Es ist längst zu spät, sich noch einmal nach ihnen umzuseh’n

— Einen Koffer in jeder Hand

Und ehe noch ein neuer Morgen anbricht

Hab' ich mich Neuem zugewandt

Vielleicht dankbar und voller Zuversicht

Vielleicht müde und ausgebrannt

Als sucht' ich in jedem Aufbruch, als sucht' ich im Weitergeh’n

Ein Ziel, das ich nie fand

Vielleicht ist es meine Art von Freiheit, schon bereitzusteh’n

Einen Koffer in jeder Hand

Nun, vielleicht heißt wirklich Freisein immerfort bereitzusteh’n

— Einen Koffer in jeder Hand

З головою на плечах я стою напівнеспаний

В кожній руці по валізці

Наступного ранку живіт повний кави

І впорядкуй в думках

Все ще імена та обличчя цієї ночі і подумайте про це:

Як я її назвав?

Потім хтось гукає: «Пора, чоловіче», — і я вже в дорозі

— Валізу в кожну руку

Новий день, чиста дошка

Кілька годин у поїзді

І нові обличчя, інше місто

І вечір летить

А часу якраз достатньо для односторонньої зустрічі

Без повернення і без депозиту

Бо за кілька годин я вийду з іншого поїзда

— Валізу в кожну руку

Прихід додому і водночас прощання

Без непорозумінь, без образ

Бо на одному подиху говорить те саме

Ласкаво просимо і до побачення

Неважливо, гіркі чи солодкі, спогади зникають

В пилюці на узбіччі

Уже занадто пізно шукати їх знову

— Валізу в кожну руку

І до наступного ранку

Я звернувся до чогось нового

Можливо, вдячний і сповнений довіри

Можливо, втомився і згорів

Ніби я шукав кожного відходу, ніби я шукав продовження

Мета, яку я так і не знайшов

Можливо, це моя свобода бути готовим

В кожній руці по валізці

Що ж, можливо, бути вільним насправді означає бути завжди готовим

— Валізу в кожну руку