Du Hast Mir Schon Fragen Gestellt - Reinhard Mey

Du hast mir schon Fragen gestellt

Über Gott und über die Welt

Und meist konnt' ich dir Antwort geben

Doch jetzt bringst du mich aus dem Lot

Mit deiner Frage nach dem Tod

Und «Was ist, wenn wir nicht mehr leben?»

Da muss ich passen, tut mir leid

Niemand weiß da so recht Bescheid

Solang' es Menschen gibt auf Erden

Ich stelle mir das Sterben vor

So wie ein großes, helles Tor

Durch das wir einmal gehen werden

Dahinter liegt der Quell des Lichts

Oder das Meer, vielleicht auch nichts

Vielleicht ein Park mit grünen Bänken

Doch eh' nicht jemand wiederkehrt

Und mich eines Bess’ren belehrt

Möcht' ich mir dort den Himmel denken

Höher, als Wolkentürme steh’n

Höher noch, als Luftstraßen geh’n

Jets ihre weißen Bahnen schreiben

Jenseits der Grenzen unsrer Zeit

Ein Raum der Schwerelosigkeit

Ein guter Platz, um dort zu bleiben

Fernab von Zwietracht, Angst und Leid

In Frieden und Gelassenheit

Weil wir nichts brauchen, nichts vermissen

Und es ist tröstlich, wie ich find'

Die uns vorangegangen sind

Und die wir lieben, dort zu wissen

Und der Gedanke, irgendwann

Auch durch dies' Tor zu geh’n, hat dann

Nichts Drohendes, er mahnt uns eben

Jede Minute bis dahin

Wie ein Geschenk, mit wachem Sinn

In tiefen Zügen zu erleben

Ви вже ставили мені запитання

Про Бога і про світ

І найчастіше я міг би дати вам відповідь

Але тепер ти виводить мене з рівноваги

З вашим питанням про смерть

І "А якщо нас більше не буде в живих?"

Мені потрібно пройти, вибачте

Ніхто про це насправді не знає

Поки є люди на землі

Я уявляю собі смерть

Як велика, світла брама

Через яку ми колись пройдемо

Позаду лежить джерело світла

Або море, може нічого

Можливо парк із зеленими лавками

Але до того, як хтось повернеться

І навчив мене краще

Я хотів би уявити там рай

Вище хмар стоять вежі

Навіть вище, ніж дихальні шляхи

Реактивні літаки пишуть свої білі смуги

За межами нашого часу

Простір невагомості

Гарне місце для проживання

Далеко від розбрату, страху і страждань

У спокої та спокої

Тому що нам нічого не потрібно, нам нічого не бракує

І це втішає, я думаю

які пішли перед нами

І ми любимо там знати

І думка про колись

Пройти через ці ворота теж потім має

Нічого загрозливого, він просто попереджає нас

Будь-яку хвилину до того часу

Як подарунок, з чуйним розумом

Мати досвід роботи з глибокими протягами