Doktor Berenthal Kommt - Reinhard Mey

Weißt du noch, wie wir als Kinder in dem alten Bunker rumgegeistert sind?

Weil es verboten war und unheimlich und gruslig in dem dunklen Labyrinth

Und weißt du, wie ich mir die Stirn an einem Eisenträger aufgeschlagen hab'

Dass ich zu Boden ging und erst mal eine Weile keinen Ton mehr von mir gab

Und ich kauerte versteinert auf den kalten Treppenstufen

Und du bist ins Dorf gerannt, um Doktor Berenthal zu rufen

Scharf und stechend kam der Schmerz, ich fing an, wie am Spieß zu schrei’n

Um mich wurde alles rot und ich blutete wie ein Schwein

Und dann kamst du keuchend wieder und sahst mich und all das Blut:

«Hey, Doktor Berenthal kommt und alles ist gut!»

Ich seh noch heute, wie die große vertraute Gestalt am Bunkereingang steht

Wie sie vor mir auf der Treppe kniet und meine Stirn mit sieben Stichen näht

Ich weiß noch, wie das Jod in meiner Wunde brannte und ich weiß noch,

wie es roch

Und wenn ich’s je vergessen sollte, dann erinnert mich die Narbe heute noch

Wie der Schmerz allmählich nachließ und mich weniger bedrückte

Als das Donnerwetter zuhaus, das in den Vordergrund rückte

Und er half mir aufzustehen und er nahm mich bei der Hand

Brachte mich zu meinen Eltern mit dem schaurigen Verband

Besänftigte ihr Entsetzen und er dämpfte ihre Wut

Doktor Berenthal kommt und alles ist gut!

Doktor Berenthal kommt und es ist alles im Lot

Ritter ohne Furcht und Tadel, der Retter in der Not

Du musst dir nur die Worte sagen und schon fast du neuen Mut:

«Doktor Berenthal kommt und alles ist gut!»

Er sah aus wie Gary Cooper in High Noon, wenn er aus seiner Praxis lief

Mit wehendem Rock, dem braunen Doktorkoffer und sein Stethoskop hing tief

Und er schwang sich auf die alte klapprige 250er NSU

Und stob wie der schwarze Ritter durch den Ort und seinen Schutzbefohl’nen zu

Und bald hörtest Du sein Ross, sich knatternd vor dem Haus aufbäumen

Und dann trat er an dein Krankenbett in deinen Fieberträumen

Er kam als du Scharlach hattest, Masern, Mumps und das und dies

Und er brachte auf die Welt, und er brachte ins Paradies

Und er brachte Trost und Wärme mit, Kampfgeist und Lebensmut

Doktor Berenthal kommt und alles ist gut!

Weißt du noch wie sich das anfühlt, das eiskalte Stetoskop auf Gänsehaut

Und das Abklopfen im Rücken, ist dir die Zeremonie nicht noch vertraut?

Dies Trommeln mit gekreuzten Fingern, dessen Sinn du niemals ganz begriffen hast

Dieser Holzspatel im Mund, diesmal wirst du dich übergeben — oder fast

Du kennst alle seine Späße und diese Ablenkungswitze

Und weißt, hinter seinem Rücken hält er diese Riesenspritze

Plötzlich scheint dir seine Anwesenheit überflüssig und

Tut dir schon gar nichts mehr weh, bis du schon wieder ganz gesund

Alle Schmerzen sind verflogen, Jammern wird zu Übermut

Doktor Berenthal kommt und alles ist gut!

Doktor Berenthal kommt und es ist alles im Lot

Ritter ohne Furcht und Tadel, der Retter in der Not

Du mußt dir nur die Worte sagen und schon fast du neuen Mut:

«Doktor Berenthal kommt und alles ist gut!»

Du hörst seine tiefe Stimme schon im Flur, er grummelt etwas vor sich hin

Und er riecht nach Kampfer und Thymol und manchmal nach einem Verdacht von Gin

Und du siehst den großen, ausgemergelten, vom Tode gezeichneten Mann

Nur noch ein Schatten seiner selbst, der allen hilft und sich doch selbst nicht

helfen kann

Und da liegt der riesengroße Kerl verlassen und verraten

Zwischen Schläuchen, Monitoren an Schnüren und Apparaten

Und du möchtest hingehn können in den grauen Kachelsaal

Und du wünschtest sehr, der alte Zauberspruch wirkte noch mal:

«Halt durch Alter, ich hol dir den Schwarzen Ritter, ruhig Blut!

Doktor Berenthal kommt und alles ist gut!»

Doktor Berenthal kommt, — das ist lange her

Das Emailleschild an seinem Haus gibt es nicht mehr

Die kleine, abgewohnte Praxis steht noch immer leer

Und wo kriegst du jetzt deinen Trost und deine Zuversicht her?

Wenn das Erwachsen werden heißt, verdammt, dann ist es schwer —

Doktor Berenthal kommt nicht mehr

Пам’ятаєте, як ми в дитинстві блукали в старому бункері?

Бо в темному лабіринті це було заборонено, страшно й моторошно

А знаєш, як я вдарився чолом об залізну балку?

Що я впав на землю і деякий час не видавав жодного звуку

І я скам’яніла на холодних сходах

І ви побігли в село, щоб викликати лікаря Беренталя

Біль став гострим і колючим, я почав кричати, як на палиці

Все навколо мене почервоніло, і я стікав кров’ю, як свиня

А потім ти повернувся задихаючись і побачив мене і всю кров:

— Гей, доктор Беренталь іде, і все добре!

Я все ще бачу високу, знайому постать, що стоїть біля входу в бункер

Як вона стає на коліна переді мною на сходах і сімома стібками шиє мені чоло

Пам’ятаю, як йод горів у рані, і пам’ятаю

як пахло

І якщо я коли-небудь забуду це, шрам буде нагадувати мені донині

Як біль поступово вщухав і менше гнітив мене

Коли вдома гроза вийшла на перший план

І він допоміг мені встати і взяв мене за руку

Привів мене до батьків зі страшним бинтом

Заспокоїв її жах, а він заспокоїв її гнів

Приходить лікар Беренталь і все добре!

Приходить лікар Беренталь і все в порядку

Лицар без страху і провини, рятівник у потребі

Треба просто сказати собі слова, і у вас майже з’явиться нова сміливість:

«Доктор Беренталь іде, і все добре!»

Коли вийшов зі свого офісу, він був схожий на Ґері Купера

Коричневий лікарський футляр і його стетоскоп з висунутою спідницею низько висіли

І він кинувся на старий хиткий 250 NSU

І помчав містом і своїми підопічними, як чорний лицар

І невдовзі ви почули, як перед будинком гримить його кінь

А потім він прийшов до твого хворого у твоїх гарячкових снах

Він прийшов, коли ти хворів на скарлатину, кір, епідемічний паротит і те й те

І він привів у світ, і вніс у рай

І він приніс затишок і тепло, бойовий дух і мужність протистояти життю

Приходить лікар Беренталь і все добре!

Пам’ятаєте, як це відчувається, крижаний стетоскоп на мурашках

А постукування в спину, хіба вам не знайома церемонія?

Той барабан зі схрещеними пальцями, значення якого ви так і не зрозуміли

Ту дерев’яну лопатку в роті, цього разу ви вирвете — чи майже

Ви знаєте всі його жарти і ті жарти, що відволікають увагу

І знаєте, він тримає цей гігантський шприц за спиною

Раптом його присутність здається вам зайвою і

Вам більше не зашкодить, поки ви знову не станете повністю здоровими

Увесь біль зник, скиглення перетворюється на піднесений настрій

Приходить лікар Беренталь і все добре!

Приходить лікар Беренталь і все в порядку

Лицар без страху і провини, рятівник у потребі

Треба просто сказати собі слова, і у вас майже з’явиться нова сміливість:

«Доктор Беренталь іде, і все добре!»

У коридорі вже чути його глибокий голос, він щось бурмоче собі під нос

І пахне камфорою та тимолом, а іноді й підозрою на джин

І ти бачиш високого, виснаженого, вмираючого

Просто тінь самого себе, яка допомагає всім, але не собі

може допомогти

А там лежить величезний хлопець, покинутий і зраджений

Між шлангами, моніторами на шнурах та апаратах

І ти хочеш мати можливість піти до сірої кахельної зали

І ти дуже хотів, щоб старе заклинання знову спрацювало:

«Тримайся, чувак, я дам тобі Чорного лицаря, заспокойся!

Доктор Беренталь приїде, і все добре!

Доктор Беренталь приїде — це було давно

Емальованого знаку на його будинку більше не існує

Маленька, пошарпана практика досі порожня

І звідки ви берете свій комфорт і впевненість?

Якщо дорослішати означає, до біса, важко...

Доктор Беренталь більше не прийде