Dieter Malinek, Ulla Und Ich - Reinhard Mey

Er hieß Dieter Malinek, und er sagte, er wäre Journalist

Das war ein Klasse-Typ, der wusste immer gleich, was Sache ist

Der kannte das Bermuda-Dreieck, der kannte die halbe Welt

Ulla und ich war’n sechzehn und wir war’n schon mal bis Bielefeld

Woher er kam, erfuhr wohl keiner von uns beiden

Eines Nachmittags war er eben einfach da

Ein Paradiesvogel, verirrt in unsre Breiten

Kam er zu uns in Eiscafe «Venezia»

Er ging zur Juke-Box und drückte Rita Pavone

Ulla und ich starrten verzaubert zu ihm hin

Ulla und ich aßen Erdbeer-Nuß mit Zitrone

Und er bestellte: «Gin Tonic mit reichlich Gin.»

Er hieß Dieter Malinek, und er sagte, er wäre Journalist

Das war ein Klasse-Typ, der wusste immer gleich, was Sache ist

Der hatte einen roten Alfa Cabrio mit Extralicht

Und ich ein altes blaues Moped und Pickel im Gesicht

Er sprach uns an, und ich glaub', ich stotterte kläglich

Und Ulla sagte, ihr war ganz weich in den Knien

Wir sah’n ihn öfter und bald trafen wir uns täglich

Und dann machten wir keinen Schritt mehr ohne ihn

Wir durften uns in seinem Glanz sonnen und weiden

Bei jedem Tanz, bei jedem Fest war’n wir zu dritt

Anfangs nahmen Ulla und ich ihn mit uns beiden

Später nahmen die beiden mich dann nur noch mit

Er hieß Dieter Malinek, und er sagte, er wäre Journalist

Das war ein Klasse-Typ, der wusste immer gleich, was Sache ist

Der kannte Peter Alexander, Ernst Mosch und halb Hollywood

Und ich den Sohn vom Bürgermeister, und auch den nicht mal gut

Und er erzählte von den Inseln unter dem Winde

Von Java und den Hochebenen von Peru

Von Mohnfeldern, von Zuckerrohr und Chinarinde

Wir hörten ihm mit großen blanken Augen zu

Und eines Morgens dann waren die zwei verschwunden

Ich war nicht einmal überrascht, ich ahnt' es längst

Und doch hab' ich es lange Zeit nicht überwunden

Verlassen werden tut doch mehr weh, als du denkst!

Er hieß Dieter Malinek, und er sagte, er wäre Journalist

Das war ein Klasse-Typ, der wusste immer gleich, was Sache ist

Der duftete aus jedem Knopfloch nach der großen weiten Welt

Und ich nach mittelmäß'gem Schüler mit drei Mark Taschengeld

Nun, das war gestern vor beinahe zwanzig Jahren

Manches Mal dacht' ich an die zwei, längst ohne Groll

Vom Bürgermeister hab' ich neulich erst erfahren

Dass sie in Kamen eine Kneipe haben soll

Und sie ist nicht in Valparaiso gewesen

Auf Java nicht und den Hocheb’nen von Peru

Ihre Inseln unter dem Winde sind ihr Tresen

Und die Betrunk’nen hör'n mit glas’gen Augen zu

Er hieß Dieter Malinek, und er sagte, er wäre Journalist

Das war ein Klasse-Typ, der wusste immer gleich, was Sache ist

Der kannte das Bermuda-Dreieck, der kannte die ganze Welt

Und ich war damals grade sechzehn und schon mal bis Bielefeld!

Його звали Дітер Малінек, і він сказав, що він журналіст

Це був класний хлопець, який завжди знав, що відбувається

Він знав Бермудський трикутник, знав півсвіту

Нам з Уллою було по шістнадцять, і ми раніше були в Білефельді

Ніхто з нас не знав, звідки він взявся

Одного дня він був там

Райський птах, загублений у наших широтах

Він прийшов до нас у кафе-морозиво «Венеція»?

Він підійшов до музичного автомата і штовхнув Риту Павоне

Ми з Уллою зачаровано дивилися на нього

Ми з Уллою їли полуничний горіх з лимоном

І наказав: «Джин-тонік з великою кількістю джину».

Його звали Дітер Малінек, і він сказав, що він журналіст

Це був класний хлопець, який завжди знав, що відбувається

У нього був червоний кабріолет Alfa з додатковим світлом

А мені старий синій мопед і прищики на обличчі

Він розмовляв з нами, і я думаю, що я жалюгідно заїкався

А Улла сказала, що у неї дуже слабкі коліна

Ми бачилися з ним частіше і незабаром зустрічалися щодня

А потім без нього ми не зробили жодного кроку

Нам дозволили засмагати і пастися в його пишноті

На кожному танці, на кожній вечірці нас було троє

Спочатку ми з Уллою взяли його з собою обох

Пізніше вони просто взяли мене з собою

Його звали Дітер Малінек, і він сказав, що він журналіст

Це був класний хлопець, який завжди знав, що відбувається

Він знав Пітера Александра, Ернста Моша і половину Голлівуду

А я син мера, а він навіть не добрий

І він розповів про Підвітряні острови

З Яви та високих рівнин Перу

З макових полів, з цукрової тростини та кори хинної олії

Ми слухали його великими пустими очима

А потім одного ранку цих двох не стало

Я навіть не здивувався, давно підозрював

І все-таки я довго не переймався

Бути покинутим боляче більше, ніж ви думаєте!

Його звали Дітер Малінек, і він сказав, що він журналіст

Це був класний хлопець, який завжди знав, що відбувається

З кожної петлиці від нього пахло великим широким світом

А я після посереднього студента з трьома марками кишенькових грошей

Ну, це було вчора майже двадцять років тому

Багато разів я думав про двох, давно без образи

Я нещодавно дізнався про мера

Щоб у неї був паб у Камені

І вона не була у Вальпараїсо

Не на Яві і на високих рівнинах Перу

Їхні підвітряні острови є їх прилавком

А п’яні слухають скляними очима

Його звали Дітер Малінек, і він сказав, що він журналіст

Це був класний хлопець, який завжди знав, що відбувається

Він знав Бермудський трикутник, він знав увесь світ

А мені тоді було всього шістнадцять і навіть до Білефельда!