Die Schuhe - Reinhard Mey

Als ich fortging heute morgen

Meine Arbeit zu besorgen

Als ich halbwach aus dem Hause trat, da stand

Ausgedient und abgetragen

Gottverlassen sozusagen

Ein altes Paar Schuh verwaist am Straßenrand!

Wer, so musst' ich bei mir denken

Mag die Schuhe wohl verschenken

Der sie seiner nicht mehr länger würdig fand?

Wer hat sie bis hier getragen?

Und mir kamen tausend Fragen

Zu dem Los, das sich mit diesen Schuhn verband!

Ich ging weiter, unterdessen

Das Bild könnt' ich nicht vergessen

Diese Schuhe gingen mir nicht aus dem Sinn!

Schuhe haben etwas Rührendes

Hilfloses, Faszinierendes

Wenn sie so dasteh’n, ohne uns darin!

Geh’n mit uns durch schwere Stunden

Nur getreten und geschunden

Auf unserem Lebensweg von Anbeginn!

Können mehr von uns berichten

Als viel Worte und Geschichten

Und wo es das Schicksal will, führn sie uns hin!

Heute abend kam ich wieder an die Stelle

Und sah nieder, wo die Schuhe standen

Doch der Platz war leer

Jemand war vorbeigekommen

Hat sie dankbar mitgenommen

Unter uns gleichgült'gen Menschen ringsumher

Die wir blind vorüberhasten

Gab es einen, dem sie passten

Dem sie gut genug erschienen

Möge der wie ein Felsen fest drin stehen

Wie auf Wolken darin gehen

Auf dem glücklichen Weg, ich wünsch es ihm sehr!

Коли я пішов сьогодні вранці

щоб отримати мою роботу

«Коли я вийшов з дому, напівпрокинувшись, — йшлося в ньому

Зношений і зношений

Богом забутий, так би мовити

На узбіччі осиротіла стара пара черевиків!

Хто, треба було думати самому собі

Можна також віддати взуття

Хто вважав її більше не гідною його?

Хто заніс їх так далеко?

І я отримав тисячу запитань

Усім, хто приєднався до цих черевиків!

Я тим часом продовжував йти

Я не можу забути картинку

Я не міг позбутися цих черевиків!

У взутті є щось зворушливе

Безпорадний, захоплюючий

Коли вони стоять без нас у них!

Пройдіть з нами у важкі години

Просто били ногами і били

На нашому життєвому шляху від початку!

Може розповісти про нас більше

Скільки слів і історій

А куди захоче доля, ведуть нас!

Сьогодні ввечері я повернувся на місце

І подивився вниз, де черевики

Але місце було порожнім

Хтось прийшов

Вона з вдячністю взяла його з собою

Серед нас навкруги байдужі люди

яку ми сліпо мчимось

Чи був один, який їм підходив

Кому вони здалися досить добрими

Нехай він міцно стоїть у ньому, як скеля

Ніби ходив у ньому по хмарах

На щасливому шляху бажаю йому всього найкращого!