Der Kleine Wiesel - Reinhard Mey

Es geht ein Wispern und Raunen durch den grünen Farn

Gespräche brechen ab, und Gesten erstarr’n

Zu ängstlichem Verharren, in gespanntem Lauern

Im Unterholz, im Blattwerk und im dunklen Tann

Halten sie alle im Wald verstört den Atem an

Und die Nachricht lässt sie eng zusammenkauern:

Auf der Lichtung bei der Buche im hohlen Stamm

Haben sie — sagt man — ein Taschentuch mit Monogramm

Und ein Spielzeug unterm welken Laub gefunden

Und hinterm Ginsterbusch am Tümpel, ganz von Tau durchnässt

Seine kleine, rote Mütze, und jetzt steht es fest:

Der kleine Wiesel, der kleine Wiesel ist verschwunden!

Heute morgen haben sie ihn alle noch geseh’n

Im Wald hier kann ihm ja auch wirklich nichts gescheh’n

Wo jeder jedem hilft, alle einander kennen

Die Mutter war doch eben nur ganz kurz ums Eck

Und gleich zurück, da war der kleinr Wiesel weg

Und jeder weiss, der kleine Wiesel, der kann rennen!

Aber jetzt ist schon längst Mittag, jetzt ist Essenszeit

Und der kleine Wiesel nicht zu sehen weit und breit

Die Eltern und Geschwister rufen ihn jetzt schon seit Stunden

Wo steckt er nur, was hat er wieder angestellt?

Wenn ein Kind nicht heimkommt, kentert die ganze Welt!

Der kleine Wiesel ist verschwunden!

Das vorwitzigste Kerlchen im ganzen Revier

So ein übermüt'ges, abenteuerlust’ges Tier

Mit seiner spitzen Nase und den Hamsterbacken!

Wie oft haben die Eltern es «Sag nein!»

ermahnt

«Geh nicht mit Fremden mit!», als hätten sie’s geahnt

Er ist so zutraulich und hat doch nur den Schalk im Nacken!

Die Eltern bitten, und die Eltern fleh’n:

«Bitte lasst den kleinen Wiesel nach Hause geh’n!»

Noch immer hat man keine neue Spur gefunden

Die Mutter wie erloschen, wie von Tränen blind

Der Vater wie von Sinnen vor Angst um das Kind

Der kleine Wiesel, der kleine Wiesel ist verschwunden!

Der Fuchs sagt: «Jeder weiss, dass all das Mahnen wenig nützt

Dass Vorsicht ganz allein uns’re Kinder nicht schützt

Wie soll’n sie sich denn von der Gefahr fernhalten?

Kinder erkennen manche Gefahren ganz einfach nicht

Ja, ist es denn dann nicht unsere verdammte Pflicht

Die Gefahr für uns’re Kinder auszuschalten?»

Der Prediger sagt: «Wer ein einz’ges der Kleinen fängt

Für den wäre es besser, er würde versenkt

Mit einem Eselsmühlstein auf dem Meeresgrunde!»

Der Richter sagt: «In welchem Erdloch er sich auch verbirgt

Sein Recht auf Freiheit ist für alle Zeit verwirkt!»

Das Unfassbare ist in diesem Wald gescheh’n

Nichts ist, wie’s war.

Wie soll das Leben weitergeh’n?

Nur einer fehlt, doch dieser eine fehlt uns allen

Und keins der Tiere ruht, und keins der Tiere frisst

So lange, wie der kleine Wiesel nicht zu Hause ist

Die Gemeinschaft, die die Brut nicht schützt, die muss zerfallen!

Der Abend kommt, und er ist immer noch vermisst

Wehe, wenn dem kleinen Wiesel was geschehen ist!

Da ist ein heil’ger Zorn, ein Drohen und ein Fluchen

Die Hölle öffnet ihren Feuerschlund, die Erde bebt —

Wehe dem, der die Hand gegen ein Kind erhebt!

Morgen bei Tagesanbruch wird man weitersuchen.

.

По зеленій папороті йде шепіт і шепотіння

Розмови обриваються, а жести завмирають

Тривожно витримувати, в напруженому приховуванні

У підліску, в листі і в темній сосни

Усі в лісі розгублено затамували подих

І новини міцно притиснулися до них:

На галявині біля бука в дуплі стовбура

Чи в них, — кажуть, — хустка з монограмою

І знайшов під мертвим листям іграшку

А за кущем дроку біля ставу, вимочений росою

Його маленька червона шапочка, і тепер це точно:

Ласка, ласочка зникла!

Вони всі бачили його сьогодні вранці

Тут у лісі з ним справді нічого не може статися

Де всі всім допомагають, всі один одного знають

Мама була зовсім за рогом

І відразу назад, маленька ласка зникла

І всі знають, що маленька ласка вміє бігати!

Але зараз полудень, пора їсти

А ласки не видно далеко

Його батьки та брати й сестри телефонують йому вже кілька годин

Де він, що він знову зробив?

Якщо дитина не приходить додому, весь світ перевертається!

Маленька ласка зникла!

Найнахабніший хлопець у всьому районі

Такий жвавий, авантюрний звір

З його гострим носом і щоками хом’яка!

Як часто батьки говорили "Скажи ні!"

попереджав

«Не ходи з незнайомцями!», ніби вони здогадалися

Він такий довірливий, але в нього в шиї тільки пройдисвіт!

Батьки просять, а батьки благають:

— Будь ласка, відпустіть ласку додому!

Нового сліду поки не знайдено

Мати ніби згасла, ніби слізьми засліплена

Батько божевільний від страху за дитину

Ласка, ласочка зникла!

Лисиця каже: «Всі знають, що всі застереження мало користі

Ця обережність сама по собі не захищає наших дітей

Як вони повинні триматися подалі від небезпеки?

Діти просто не усвідомлюють деяких небезпек

Ну хіба це не наш проклятий обов’язок?

Усунути небезпеку для наших дітей?»

Проповідник каже: «Хто впіймає одного з малих

Для нього було б краще, якби він був потоплений

З ослиним жорнам на дні морському!'

Суддя каже: «У якій ямі землі він сам не ховається

Його право на свободу втрачено назавжди!»

У цьому лісі сталося неймовірне

Ніщо не так, як було.

Як має продовжуватися життя?

Не вистачає лише одного, але цього не вистачає всім нам

І жодна тварина не відпочиває, і жодна тварина не їсть

Поки ласки не буде вдома

Громада, яка не захищає виводок, має розвалитися!

Настає вечір, а його ще немає

Горе, якщо з ласкою щось трапиться!

Є святий гнів, загроза і прокляття

Пекло відкриває свою вогняну ущелину, земля тремтить —

Горе тому, хто підійме руку на дитину!

Завтра на світанку пошуки продовжать.

.