Das War Ein Guter Tag - Reinhard Mey

Das war ein guter Tag, als ich in Rechnen eine Eins bekam!

Es traf mich wie ein Blitz, erstarrt in ungläubigem Staunen.

Als ich aufstand und nach vorn ging und mein Heft entgegennahm

Ging durch die Bänke hinter mir ein Wispern und ein Raunen.

Soviel Worte, soviel Tränen, soviel Selbstvertrau‘n verlor‘n,

Jetzt stand in meinem Heft der kleine, rote Tintenkringel!

Ein Kichern: Auch ein blindes Huhn findet einmal ein Korn.

Ich lief rot an und heulte vor Glück bis zur Pausenklingel.

An diesem Tag, da war‘s, als hätt‘ ich eine Ritterrüstung an,

Da prallte alles ab, der Neid, die Hähme und das Kläffen,

Da war ich unverwundbar, da wusst‘ ich, heute kann

Mich durch kein Birkenblatt im Rücken der Speer des Lehrers treffen.

Wie ein Triumpfzug war der Heimweg, der vor mir lag.

Das war ein guter Tag!

Das war ein guter Tag, als ich nach der Chorprobe mit ihr ging

Im Schneetreiben, den Weg von Hermsdorf bis nach Blankenfelde.

Wir sangen und erzählten, unser beider Atem hing

Wie kleine weiße Wort-Wölkchen hinter uns in der Kälte.

Ich spürte nicht den Wind, der in Gesicht und Hände schnitt,

Als wir, um uns zu wärmen, uns bei den Armen nahmen.

Ihr zugewandt folgte ich ihren Worten, ihrem Schritt

Und als wir in der Dämmerung vor ihr Elternhaus kamen,

Küsste sie mich mit gespitzten Lippen auf den Mund,

Verstohlen, ohne Warnung, beinahe wie aus Versehen

Und ließ mich lachend stehn und ließ mich sprachlos und weidwund

Den gleichen, langen Weg wieder zurück nach Hause gehen,

Der tiefverschneit inzwischen in dunkler Winternacht lag.

Das war ein guter Tag!

Das war ein guter Tag, als in der Nacht das Kind nach Hause kam!

Nach all den Ängsten, da hatt‘ ich gut den Gelass‘nen spielen.

Als ich ihn wortlos an der Haustür in die Arme nahm,

Wie alle Sorgen, alle Qualen da von uns abfielen!

Das bange auf-die-Uhr-Sehn: Wo er sich jetzt noch rumtreibt?

Na, das wird ihm noch leidtun, na, das wird er noch bedauern,

Na, der kann was erleben!

Wo er nur so lange bleibt?

Auf seinen Schritt im Flur, ein Geräusch auf der Straße lauern.

Lass ihn jetzt heimkommen, egal, ich kann alles verzeihn,

Den Ärger, das Minutenzähl‘n, das kummervolle Wachen!

Lass ihn nur heimkommen, lass ihm nichts zugestoßen sein!

Ich sage keinen Ton, ich werd ihm keinen Vorwurf machen,

Ganz still werde ich sein, ich schwör, dass ich nichts sag'!

Das war ein guter Tag!

Das ist ein guter Tag, der über den Dächern der Stadt aufgeht,

Wie all die unerwähnten, in Erinnerung verschwomm‘nen.

Denn auch über dem unscheinbarsten, alltäglichsten weht

Der Hauch des Einzigen und das Versprechen des Vollkomm‘nen

Ich bin bereit, zu lernen, seine Kostbarkeit zu seh’n,

Mich auf ihn einzulassen und ihm jede Chance zu geben,

Ich bin bereit, den langen Weg bis ans Ende zu geh’n

Und bis zum allerletzten Ton den Ausklang zu erleben.

Im Wissen, dass ich eines Tages nichts anderes mehr

Erbitten und ersehnen, dass ich gar nichts auf der Erde

So sehr wie einen neuen Morgen, eine Wiederkehr

Des unscheinbarsten, alltäglichsten Tags erflehen werde.

Ich weiss, was ich sag —

Das ist ein guter Tag!

Це був хороший день, коли я отримав п’ятірку з математики!

Це вразило мене, як блискавка, застиглого в невірі.

Коли я встав, пішов на передню і взяв свій блокнот

По лавах позаду мене пройшов шепіт і шепотіння.

Стільки слів, стільки сліз, стільки втраченої впевненості в собі,

Тепер у моєму зошиті було маленьке червоне коло чорнила!

Регіт: навіть сліпа курка час від часу знаходить зерно.

Я почервонів і плакав від щастя, поки не пролунав дзвінок.

Того дня я ніби був у броні

Тоді все відскочило, заздрість, злоба і гавкіт,

Тоді я був невразливий, сьогодні знав, що можу

Вдарив мене не березовим листком у спинку списа вчителя.

Шлях додому, що лежав переді мною, був схожий на тріумфальну процесію.

Це був хороший день!

Це був гарний день, коли я пішов з нею після репетиції хору

У снігу шлях від Хермсдорфа до Бланкенфельде.

Ми співали й розмовляли, у обох зависло дихання

Як маленькі білі хмари слів за нами на морозі.

Я не відчував, як вітер різав мені обличчя та руки

Коли ми взяли один одного на руки, щоб зігрітися.

Звертаючись до неї обличчям, я пішов за її словами, за її кроком

І коли ми в сутінках прийшли до хати її батьків,

Вона поцілувала мене в уста стиснутими губами

Крадькома, без попередження, майже випадково

І залишив мене сміятися і залишив мене безмовним і хворим

Так само довго повертатися додому

Який тим часом лежав глибоко в снігу темної зимової ночі.

Це був хороший день!

То був добрий день, коли дитина прийшла додому вночі!

Після всіх страхів добре було грати спокійно.

Коли я безмовно взяв його на руки біля вхідних дверей,

Як усі печалі, всі муки відпали від нас!

З тривогою дивлячись на годинник: де він і зараз крутиться?

Ну, він пошкодує про це, добре, він пошкодує про це,

Ну, він може щось пережити!

Де він так довго сидить?

На його крокі в коридорі на вулиці ховається шум.

Нехай зараз прийде додому, неважливо, я можу все пробачити

Гнів, відлік хвилин, сумне спостереження!

Тільки нехай прийде додому, нехай з ним нічого не трапиться!

Я не скажу ні слова, не буду його звинувачувати

Я буду дуже тихо, клянусь, нічого не скажу!

Це був хороший день!

Це гарний день, коли підніматися над дахами міста

Як і всі незгадані, розмиті спогади.

Бо навіть над самими непомітними, повсякденними ударами

Дотик унікального і обіцянка досконалості

Я готовий навчитися бачити його цінність

Зв’язатися з ним і дати йому всі шанси

Я готовий пройти довгий шлях до кінця

І пережити кінець до останньої ноти.

Знаючи, що одного дня у мене більше нічого не буде

Просячи й тужить, що я не маю нічого на землі

Так схоже на новий ранок, повернення

Найнепомітнішого, найбуденнішого дня.

Я знаю, що кажу -

Це добрий день!