Charlotte - Reinhard Mey

Ich denk' nach all den Jahren

Schreib' ich Ihnen doch einmal

Der Abstand lässt mich vieles klarer sehen

Und mich Ihnen offenbaren

Die Sie überm düst'ren Tal

Meiner freudlosen Schulzeit als die einzige Sonne steh’n

Sie schleusten mich mit Dreistigkeit

— Und listenreich dazu —

Durch Prüfungen, Versetzungen, Komplotte!

Verzeih’n Sie, doch aus Dankbarkeit

Erlaub' ich mir das «Du» —

Ich grüße dich hochachtungsvoll, Charlotte!

Ich grüße dich hochachtungsvoll, Charlotte!

Um mein kleines Glück bestohlen

Hab' ich mich doch um Sympathie

Um Achtung meiner Lehrer abgestrampelt

Aber mit den Nagelsohlen

Der Pädagogik haben sie

Auf meiner Kinderseele rumgetrampelt

Und die kleine Persönlichkeit

Hatten Sie in kurzer Frist

So lebensfroh wie eine tote Motte

Und wenn sie an der Grausamkeit

Nicht ganz zerbrochen ist —

Dann ist das allein dein Verdienst, Charlotte!

Dann ist das allein dein Verdienst, Charlotte!

Ich wusch Dr.

Lenz den Wagen

Hab' Frau Drews Fahrrad geputzt

Freiwillig den Tafeldienst übernommen

Hab' das Klassenbuch getragen —

Es hat alles nichts genutzt

Ich bin nie von der Eselsbank weggekommen

Und all' meine Lehrer fanden

Als Schulabgangsprüfung war

Dass mein Bildungsstand jeder Beschreibung spotte

«Und ich sag', er hat bestanden!»

Herrschte eine Stimme, «Klar?»

—

Und dir widersprach man nun mal nicht, Charlotte!

Dir widersprach man nun mal nicht, Charlotte!

Dass das Bäumchen grad' zu stehen

Und Baum zu werden begann

Von den Steißtrommlerseelen unbezwungen

Dass ich heute aufrecht gehen

Und selbst zurücklächeln kann

Trotz der Bosheiten und Erniedrigungen

Das dank' ich dir, und das zu sagen

Such' ich lang' schon, doch erst nun

Wo ich die Schulzeit endgültig einmotte

Will ich es noch einmal wagen

Und mit diesen Zeilen tun!

-

Ich denk an dich voll Zärtlichkeit, Charlotte!

Ich denk an dich voll Zärtlichkeit, Charlotte!

Думаю, після всіх цих років

Я тобі раз напишу

Відстань дозволяє мені бачити багато речей чіткіше

І відкриваюся тобі

Ти над похмурою долиною

Мої безрадісні шкільні дні, як єдине сонце

Вони мене зухвало провезли

— І хитрий теж —

Через іспити, перекази, змови!

Даруйте, але з вдячності

Я дозволяю собі «ти» -

Вітаю тебе, Шарлотта!

Вітаю тебе, Шарлотта!

Украли моє маленьке щастя

Я прошу співчуття

Стартував за повагу моїх вчителів

Але з нігтями підошви

З педагогіки вони мають

Розтоптав мою дитячу душу

І маленька особистість

Ви за короткий проміжок часу

Веселий, як мертвий моль

А якщо беруть участь у жорстокості

Не зовсім зламаний—

Тоді це вся твоя заслуга, Шарлотто!

Тоді це вся твоя заслуга, Шарлотто!

я помив доктора

Ланс вагон

Почистив велосипед місіс Дрю

Добровільно взяв на себе обслуговування столу

Я носив класну книгу —

Це все було марно

Я ніколи не вставав з ослиної лави

І всі мої вчителі знайшли

Як випускний іспит

Мій рівень освіти не піддається опису

— А я кажу, що він пройшов!

Почувся голос: «Зрозуміло?»

—

І ніхто тобі не суперечив, Шарлотта!

Ніхто вам не заперечив, Шарлотта!

Що маленьке деревце ось-ось встоїть

І дерево почало рости

Нескорені огузком барабанні душі

Що сьогодні я ходжу прямо

І ви самі можете посміхнутися у відповідь

Незважаючи на зло і приниження

Я дякую вам за це і хочу це сказати

Давно шукав, але тільки зараз

Де я нарешті законсервував свої шкільні дні

Чи смію я зробити це знову?

І робити з цими рядками!

-

Я думаю про тебе з ніжністю, Шарлотта!

Я думаю про тебе з ніжністю, Шарлотта!