Berlin Tut Weh - Reinhard Mey

Ich hab' mit dir gelebt mein ganzes Leben

Ich kenn' dich in- und auswendig, scheint mir

Und all' meine Erinn’rungen verweben

Sich ganz mit deinem Namen und mit dir

Sie sagen, du tust gut, ich glaube eher

Du rührst mich, wühlst mich auf, wenn ich dich seh'

Du triffst mich tiefer, du gehst mir viel näher

Du tust mir weh!

Du tust mir weh!

Du malst dich an mit grellen bunten Farben

Sie schminken dich mit Oberflächlichkeit

Aber ich sehe jede deiner Narben

Und alle Schatten der Vergangenheit

Vergessen und verraten und geschunden

Wenn ich hinter deine Fassaden seh'

Ist mir’s, als spürt' ich jede deiner Wunden

Du tust mir weh!

Du tust mir weh!

Staatsmann und Hinterbänkler, alle kamen

Mit großen Sprüchen und mit Prunk und Pracht

Und alle schmückten sich mit deinem Namen

Und gingen wie die Diebe in der Nacht

Es schmerzt zu sehen, wie sie dich missbrauchen

Für jede Lüge, für jedes Klischee

Um ihren Phrasen Leben einzuhauchen

Du tust mir weh!

Du tust mir weh!

Fast alle meine Freunde sind gegangen

Gewiss, manchmal verstehe ich sie gut

Ich habe nur zu sehr an dir gehangen

Mit meiner Trauer und mit meiner Wut

Wie oft verlasse ich dich in Gedanken

Und komm' kleinlaut zurück, bevor ich geh!

So stiehlt man sich nicht vom Bett eines Kranken

Du tust mir weh!

Du tust mir weh!

Du hast mich um ein Stück Freiheit betrogen

Mich, der nichts Teureres als Freiheit weiß

Doch immer hat es mich zu dir gezogen

Vielleicht kenne ich darum ihren Preis

Ich liebe dich, du Stadt mit allen Schmerzen

Und trage halt, wohin immer ich geh'

Einen Splitter von dir in meinem Herzen!

Du tust mir weh!

Berlin tut weh!

Я прожив з тобою все життя

Я знаю тебе зсередини і зовні, мені здається

І сплести всі мої спогади разом

Повністю з вашим іменем і з вами

Кажуть, у вас все добре, я думаю, що більше

Ти торкаєшся мене, збуджуєш мене, коли я бачу тебе

Ти вдарив мене глибше, ти підходиш набагато ближче до мене

ти мене образив

ти мене образив

Ви малюєте себе яскравими яскравими фарбами

Вони вигадують вас поверховістю

Але я бачу кожен твій шрам

І всі тіні минулого

Забутий, зраджений і зневажений

Коли я бачу за твоїми фасадами

Мені здається, ніби я відчув кожну твою рану

ти мене образив

ти мене образив

Державний діяч і лавочник — усі прийшли

З великими висловами і з пишністю і пишністю

І кожен прикрашався твоїм іменем

І пішли, як злодії вночі

Боляче бачити, як вони знущаються над тобою

За кожну брехню, за кожне кліше

Щоб вдихнути життя в їхні фрази

ти мене образив

ти мене образив

Майже всі мої друзі пішли

Звичайно, іноді я їх добре розумію

Я був просто занадто прив'язаний до вас

З моїм смутком і з моїм гнівом

Як часто я залишаю тебе в своїх думках

І повертайся покірно, перш ніж я пішов!

З ліжка хворого не вкрадеш

ти мене образив

ти мене образив

Ви обдурили мене у частинку моєї свободи

Я, що не знаю нічого дорожчого за свободу

Але це завжди тягнуло мене до тебе

Можливо, тому я знаю їм ціну

Я люблю тебе, місто з усіма болями

І несу, куди я піду

Частинка тебе в моєму серці!

ти мене образив

Берлін болить!