Beim Blättern In Den Bildern Meiner Kindheit - Reinhard Mey

Beim Blättern in den Bildern meiner Kindheit

Find' ich viele vergilbt in all' den Jahr’n

Und andre von fast unwirklicher Klarheit

Von Augenblicken, die mir wichtig war’n

Von Großmutter, die beim Kartoffelschälen

Die Frühjahrssonne im Vorgarten nutzt

Ich spiel' im Sand und höre sie erzählen

Und weiß, dass — wenn sie mich erwischt — sie mir die Nase putzt

Wie manches, dem wir kaum Beachtung schenken

Uns dennoch für ein ganzes Leben prägt

Und seinen bunten Stein, als ein Andenken

Ins Mosaik unserer Seele trägt!

Die Suchlisten an den Rot-Kreuz-Baracken

Vater, der aus Gefangenschaft heimkehrt

Der dürre, fremde Mann mit Stoppelbacken

Der weinend die Bahngleise überquert

Onkel Heinz, der mich in der Dorfgaststätte

Heimlich an seinem Bier mittrinken lässt

Ich zieh' auch mal an seiner Zigarette

Und Tante Ille denkt, ich sei derweil beim Kinderfest

Wie manches, dem wir kaum Beachtung schenken

Uns dennoch für ein ganzes Leben prägt

Und seinen bunten Stein, als ein Andenken

Ins Mosaik unserer Seele trägt!

Die Dramen, morgens vor dem Kindergarten

Verzweiflung, wenn Mutter gegangen ist

Die Qual, einen Tag lang auf sie zu warten

Und immer Angst, dass sie mich hier vergisst

Sonntage, wenn Verwandte uns besuchen

Wenn alles lacht und durcheinander spricht

Geschirr klirrt — draußen gibt’s Kaffee und Kuchen

Johannisbeer’n im Garten funkeln rot im Sonnenlicht

Wie manches, dem wir kaum Beachtung schenken

Uns dennoch für ein ganzes Leben prägt

Und seinen bunten Stein, als ein Andenken

Ins Mosaik unserer Seele trägt!

Гортаю малюнки дитинства

Я знаходжу багато пожовклих за ці роки

І інші майже нереальної ясності

Про важливі для мене моменти

Про бабусю, яка чистить картоплю

Використовуйте весняне сонце на передньому дворі

Я граю в піску і чую, як вони розмовляють

І знай, що якщо вона мене спіймає, то висмаркає мені носа

Як і деякі речі, на які ми майже не звертаємо уваги

Але формує нас на все життя

І свій кольоровий камінь, як сувенір

В мозаїку наших душ!

Списки обшуку в казармах Червоного Хреста

Батько повертається з полону

Сухий, дивний чоловік із щетиною

Плачучи через залізничні колії

Дядько Гайнц, який повів мене до сільської корчми

Таємно п'є пиво

Я також затягуюся його сигаретою

А тітка Ілле думає, що я на дитячому святі

Як і деякі речі, на які ми майже не звертаємо уваги

Але формує нас на все життя

І свій кольоровий камінь, як сувенір

В мозаїку наших душ!

Драми, вранці перед дитячим садком

відчай, коли матері не стало

Агонія її денного очікування

І завжди боявся, що вона мене тут забуде

Неділя, коли нас відвідують родичі

Коли всі сміються і говорять одночасно

Посуд брязкає — надворі кава й тістечко

Смородина в саду червоно виблискує на сонці

Як і деякі речі, на які ми майже не звертаємо уваги

Але формує нас на все життя

І свій кольоровий камінь, як сувенір

В мозаїку наших душ!