Au-Dessus Des Nuages - Reinhard Mey

Vent sud-ouest, piste vingt-trois

Bruyants ses moteurs s'éveillent

Il s'élance devant moi

Assourdissant mes oreilles

Troublant l’asphalte mouillé

Traînant la pluie comme un voile

Qui retombe déchiré

En lambeaux lorsqu’il s’envole

Au dessus des nuages

La liberté semble être infinie

Toutes nos craintes et nos peines, dit-on

En sont ensevelies sous l’horizon

Et tout ce qui nous accable et confond

S’y allège et s'éclaircit

Mes yeux distinguent longtemps

Le feu rouge au fuselage

Qui disparait lentement

Au fond du gris des nuages

Je connais bien son chemin

Et la route qu’il sillonne

Par le sifflement lointain

Son grondement monotone

Au dessus des nuages

La liberté semble être infinie

Toutes nos craintes et nos peines, dit-on

En sont ensevelies sous l’horizon

Et tout ce qui nous accable et confond

S’y allège et s'éclaircit

Le calme vient s’installer

Et la pluie fine persiste

Quelqu’un prépare un café

Au fond du bureau de piste

L’huile fait des arcs-en-ciel

Dans les flaques, et les nuages

En passant, se mirent en elles.

..

J’aurais bien fait ce voyage!

Au dessus des nuages

La liberté semble être infinie

Toutes nos craintes et nos peines, dit-on

En sont ensevelies sous l’horizon

Et tout ce qui nous accable et confond

S’y allège et s'éclaircit

Вітер південно-західний, злітно-посадкова смуга двадцять три

Шумно його двигуни прокидаються

Він кидається переді мною

Заглушивши мої вуха

Порушення мокрого асфальту

Дощ тягне, як пелена

Хто падає розірваний

В лахміттях, коли відлітає

Над хмарами

Здається, що свобода безмежна

Всі наші страхи і печалі, кажуть вони

Поховані під горизонтом

І все це нас пригнічує і бентежить

Освітлює та освітлює

Мої очі довго розрізняють

Червоне світло фюзеляжу

яка поволі зникає

Глибоко в сірих хмарах

Я добре знаю його шлях

І дорога, якою він ходить

За далеким свистком

Його монотонне гарчання

Над хмарами

Здається, що свобода безмежна

Всі наші страхи і печалі, кажуть вони

Поховані під горизонтом

І все це нас пригнічує і бентежить

Освітлює та освітлює

Настає спокій

І дрібний дощ затягується

Хтось варить каву

Глибоко в дорозі

Нафта створює веселки

В калюжах, і в хмарах

До речі, вставте себе в них.

..

Я хотів би здійснити цю подорож!

Над хмарами

Здається, що свобода безмежна

Всі наші страхи і печалі, кажуть вони

Поховані під горизонтом

І все це нас пригнічує і бентежить

Освітлює та освітлює