Alle Soldaten Woll'n Nach Haus - Reinhard Mey

In K-Town, tief in Western Germany

Zwischen Automarkt und Straßenstrich in der Prärie

Steht Gabys Pizza-Palace und da beißt der GI

Frank Kowalski aus Fort Worth in seine Pizza Pie

Und er trinkt bis ihm der Kopf auf die Theke fällt

In K-Town, Western Germany, am Ende der Welt

In Texas haben sie zwei Uhr Nachmittag

Wie hoch im Westen jetzt der Weizen stehen mag

Und über Gabys Pizza-Palace steht der bleiche Pfälzer Mond

Und Kowalski ist jetzt endlich total zu und stoned

«Fuck the Army», lallt er schwankend und fällt dabei

Glatt auf den Knüppel der Militärpolizei

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Sie woll’n die Uniform nicht mehr

Den Stahlhelm und das Schießgewehr

Und auch nicht in den Kampf hinaus

Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus

Bei Potsdam in der russischen Garnision

Streicht Igor in marxistischer Tradition

Die Kasernenmauer an in lebensfrohem Grau

Die Farbe platzt gleich wieder ab, na klar, das weiß er genau

Igor fährt Panzer, und wenn er nun den Pinsel schwingt

Dann weil sein Schrotthaufen in Friedenszeiten nie anspringt

Vielleicht kommt das Ersatzteil eines Tags mit der Bahn

An seinem Dorf vorbei, im fernen Eriwan

Da sitzen sie jetzt hinterm Ofen und er streicht hier allein

Und die Mütze ist so groß und seine Jacke so klein

Und das Brudervolk lacht über ihn hinter der Hand

Und ihm geht’s wie dem Genossen einst am Wolgastrand

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Sie woll’n die Uniform nicht mehr

Den Stahlhelm und das Schießgewehr

Und auch nicht in den Kampf hinaus

Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus

An der Grenze die durch Deutschland und Deutschland geht

Steht der NVA-Gefreite Jochen M. und steht

Und da steht er im Regen, und er steht auf’m Schlauch

Und er steht sich die Beine in den volkseig’nen Bauch

Und jetzt, wo hier keiner mehr in den Westen abhaut

Von drüben keiner kommt und hier den Sozialismus klaut

Wo kein Hund mehr nach der Grenze bellt, vergisst der Soldat

Ab und zu schon mal den Arbeiter-und-Bauern-Staat

Dafür kommt ihm dann die junge Brigadeführerin

Aus der LPG «9.

November» in den Sinn

Und er träumt sich mit ihr an den schönsten Platz der Welt

In eine Datsche am Stadtrand von Bitterfeld

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Sie woll’n die Uniform nicht mehr

Den Stahlhelm und das Schießgewehr

Und auch nicht in den Kampf hinaus

Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus

19 Jahre alt ist Hinnerk Harms aus Leer

Er hat anderthalb Jahre Bi-Ba-Bundeswehr

Und die sind für ihn wie anderthalb Jahre Knast

Es ist bitter zu wissen, was er draußen verpasst

Während er hier einen streng geheimen Schlagbaum bewacht

Wird da draußen getanzt und geliebt und gelacht

Dafür lernt er endlich, wie man in die Pfütze fällt

Wie man Männchen macht und Händchen an die Mütze hält

Und Hinnerk Harms aus Leer, Ostfriesland, ist total frustiert

«Mann, das nervt, zu spür'n wie man hier seine Zeit verliert»

Vielleicht in seinem Leben die beste Zeit

Für nichts und wieder nichts und Leer, Ostfriesland, ist weit

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Sie woll’n die Uniform nicht mehr

Den Stahlhelm und das Schießgewehr

Und auch nicht in den Kampf hinaus

Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus

Der Präsident will auf dem roten Teppich geh’n

Der Kriegsminister eines Tags sein Denkmal seh’n

Der Rüstungsbonze will, dass alle Räder roll’n

Und jeder von den dreien will, dass die Soldaten das woll’n

Aber die das nicht mehr wollen werden jeden Tag mehr

Und diese Hoffnung, dieser Traum ist gar nicht so verquer

Frank Kowalski nimmt den Ghettoblaster und setzt sich in Marsch

Hinnerk Harms schnürt den Persilkarton und sagt: «…», sagt er barsch

Jochen M. eilt in die LPG zu seinem Schatz

Und meldet sich zum freiwilligen Ernteeinsatz

Igor fällt mit einem Stoßseufzer der Pinsel aus der Hand

Ja, Freunde, das, das ist der wahre Dienst am Vaterland

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Sie woll’n die Uniform nicht mehr

Den Stahlhelm und das Schießgewehr

Und auch nicht in den Kampf hinaus

Alle Soldaten woll’n nach Haus

Am liebsten gleich und schnurstracks g’radeaus

Soldaten sind, man glaubt es nicht

Aufs Sterben gar nicht so erpicht

Und auch nicht auf das Feld der Ehre aus

Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus

У K-Town, глибоко в Західній Німеччині

Між авторинком і вуличною проституцією в прерії

Там є Gaby's Pizza Palace і GI кусає

Френк Ковальскі з Форт-Верта у своєму Pizza Pie

І п’є, поки голова не вдариться про штангу

У K-Town, Західна Німеччина, на кінці світу

У Техасі друга година дня

Як високо на заході може бути пшениця зараз

А над Gaby's Pizza Palace — блідий місяць Пфальц

І ось Ковальський нарешті повністю забитий камінням

«До біса армія», — кидає він, хитаючись і падаючи

Прямо на палицю військової поліції

Усі солдати хочуть додому

Усі солдати хочуть додому

Вони більше не хочуть уніформу

Сталевий шолом і гвинтівка

І теж не в бійку

Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому

У Потсдамі в російському гарнізоні

Вилучає Ігоря в марксистській традиції

Стіна казарми веселого сірого кольору

Фарба лущиться відразу, звісно, ​​він це точно знає

Ігор їздить на танку, а якщо він зараз махає щіткою

Тоді тому, що його відвал ніколи не починається в мирний час

Можливо, запчастина колись приїде поїздом

Повз його село, в далекому Єревані

Там вони зараз за піччю сидять і тут самі

І кашкет такий великий, а піджак такий маленький

А брати з нього за руку сміються

І почуває себе товаришем колись на волзькому пляжі

Усі солдати хочуть додому

Усі солдати хочуть додому

Вони більше не хочуть уніформу

Сталевий шолом і гвинтівка

І теж не в бійку

Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому

На кордоні, що проходить через Німеччину та Німеччину

Стенди капрал НВА Йохен М. і стенди

І ось він стоїть під дощем, і він стоїть на шлангу

І він стоїть ногами в національному череві

А тепер, коли на захід вже ніхто не тікає

Ніхто звідти не приходить і не краде тут соціалізм

Де собаки вже не гавкають на кордоні, солдат забуває

Час від часу робітники і фермери держава

Але тут до нього приходить молодий бригадир

Від ЗНГ «9.

Листопад» спадає на думку

І він мріє про найкрасивіше місце в світі разом з нею

На дачу на околиці Біттерфельда

Усі солдати хочуть додому

Усі солдати хочуть додому

Вони більше не хочуть уніформу

Сталевий шолом і гвинтівка

І теж не в бійку

Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому

Хіннерку Хармсу з Леєра 19 років

Він уже півтора року в Бі-Ба Бундесвері

А це йому півтора року в’язниці

Гірко знати, чого він упускає

Поки він охороняє тут надсекретний шлагбаум

Там танцюють, люблять і сміються

Натомість він нарешті дізнається, як падати в калюжу

Як зробити чоловічків і триматися руками за капелюх

І Хіннерк Хармс з Ліра, Східна Фризія, повністю розчарований

«Люди, прикро відчувати, як ти даремно витрачаєш час тут»

Можливо, найкращий час у його житті

Нічого й знову ніщо й порожня, Східна Фрісландія — далеко

Усі солдати хочуть додому

Усі солдати хочуть додому

Вони більше не хочуть уніформу

Сталевий шолом і гвинтівка

І теж не в бійку

Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому

Президент хоче пройти по червоній доріжці

Військовий міністр, щоб колись побачити свій пам'ятник

Начальник озброєння хоче, щоб усі колеса котилися

І кожен із трьох хоче, щоб солдати цього хотіли

Але тих, хто цього більше не хоче, з кожним днем ​​стає більше

І ця надія, ця мрія не така вже й дивна

Френк Ковальський бере бластер гетто і вирушає в дорогу

Хіннерк Хармс зав'язує коробку з персилом і каже: «...», — різко каже він

Йохен М. мчить на LPG до своєї коханої

І волонтери на збиранні врожаю

Ігор, глибоко зітхнувши, опускає пензлик

Так, друзі, що, це справжнє служіння вітчизні

Усі солдати хочуть додому

Усі солдати хочуть додому

Вони більше не хочуть уніформу

Сталевий шолом і гвинтівка

І теж не в бійку

Усі солдати хочуть додому

Бажано відразу і прямо

Солдати є, ви не повірите

Не дуже хоче вмирати

І не на полі честі

Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому