All' Meine Wege - Reinhard Mey

Doch, sicher, ab und zu mach' ich mir schon Gedanken

Manchmal sogar les' ich mir selber aus der Hand

Um zu erfahr’n, was ich längst weiß, denn meine Schranken

Und meine Fehler, glaub' mir, sind mir gut bekannt

Und ich weiß auch, dass ich genau dieselben Fehler

Wieder und wieder machen musste, und ich seh'

All' meine Wege und alle Schritte mussten dahin führ'n, wo ich steh'

Weißt du, ich fand mich oft zu Unrecht angegriffen

Heut' scheint es, dass mich nichts mehr trifft, kaum etwas streift

Ich habe mich an meinesgleichen glattgeschliffen

So, wie das Wasser einen Stein am and’ren schleift

Doch unverwundbar bin ich dadurch nicht geworden

Verschloss’ner nur, und ich geb' wen’ger von mir hin

Alles Gesagte, alles Getane machten mich zu dem, der ich bin

Ich habe oft mit Windmühlenflügeln gefochten

Wohlwissend, dass dabei der Gegner Sieger bleibt

Und gleich, wie reißend die Ströme der Zeit sein mochten

Wehrte ich mich, das Stroh zu sein, das darauf treibt

Ich habe stets geglaubt, das Ruder selbst zu halten

Und fuhr doch nur auf vorbestimmten Bahnen hin

Denn alle Hoffnung und alle Ängste mussten dahin führ'n, wo ich bin

Ich will mich nicht nach Rechtfertigungen umsehen

Ich stell' nur fest, und ich beschön'ge nichts daran

Erst recht verlang' ich nicht von dir mich zu verstehen

Wenn ich mich manchmal selber nicht verstehen kann

Eigentlich, weißt du, wollt' ich immer nur das Beste

Doch es ist ein schmaler, gewund’ner Pfad dahin

Und mancher Zweifel, und manches Irrlicht führten mich dahin, wo ich bin

Так, звичайно, час від часу я думаю про це

Іноді я навіть читаю власноруч

Щоб дізнатися те, що я знаю давно, тому що мої бар'єри

І свої помилки, повірте, я добре знаю

І я також знаю, що роблю ті самі помилки

Довелося робити це знову і знову, і я бачу

Усі мої шляхи і всі кроки мали вести туди, де я стою

Знаєте, мене часто несправедливо атакували

Сьогодні здається, що мене вже нічого не чіпає, майже нічого не торкається

Я згладився проти себе подібних

Так само, як вода тягне один камінь за іншим

Але це не робило мене невразливим

Тільки закриті, і менше віддаю себе

Все сказане, все зроблене зробило мене тим, ким я є

Я часто обгороджував лопатями вітряків

Добре знаючи, що суперник залишається переможцем

І якими б бурхливими не були потоки часу

Я чинив опір тому, щоб бути соломинкою, яка плаває на ній

Я завжди вірив, що сам буду тримати штурвал

І все-таки їхали туди тільки по заздалегідь визначених стежках

Тому що всі надії і всі страхи повинні були привести туди, де я є

Я не хочу шукати виправдань

Я просто помічаю, і не прикрашаю це

Я точно не прошу вас зрозуміти мене

Коли іноді я не можу зрозуміти себе

Насправді, знаєте, я завжди хотів якнайкраще

Але це вузька, звивиста стежка, щоб потрапити туди

І якісь сумніви та якісь невдоволення привели мене туди, де я є