All Die Sturmfesten Himmelhunde - Reinhard Mey

Einer von den düsteren Novembertagen

Wo Nebel wie Watte das Land überzieht

Wo Spatzen nicht mal mehr zu Fuß zu geh’n wagen

Der Radarlotse seinen Schirm kaum noch sieht

Mit Müh' und Not hab' ich noch die Kantinentür gefunden

Ich döse vor mich hin, und manchmal nick' ich auch kurz ein

Der Kaffee dünn, und dick die Sicht und so vergeh’n die Stunden

Da plötzlich fliegt die Tür auf, und da kommen sie herein:

All die sturmfesten Himmelhunde

Verschwägert mit allem, was Flügel hat

Jeder in dieser Runde

Hat von seiner Sternstunde

Im Buch der Geschichte sein eigenes Blatt

Gelächter, Pfiffe, dröhnende Dielenbretter

Vom Stühlerücken und von den schweren Schuh’n

Geschirrklirren und einer ruft: «So ein Sauwetter!»

Das war Lilienthal — da gibt es kein Vertun

Kasakov, Blériot, Lindbergh — vertraute Gesichter

Und der mit dem roten Schal, das muss von Richthofen sein

Gleich neben ihm Antoine de St. Exupéry, der Dichter

Und nach und nach fall’n mir die and’ren Namen auch ein

All die sturmfesten Himmelhunde

Verschwägert mit allem, was Flügel hat

Jeder in dieser Runde

Hat von seiner Sternstunde

Im Buch der Geschichte sein eigenes Blatt

Da, zwischen den Brüdern Wright — wie heißt der grade?

Der flog die Luftbrücke — Halvorsen, na klar!

Der warf aus dem Cockpit für uns Schokolade

Wenn er im Endanflug auf Tempelhof war

Grad' erzählt St. Exupéry, dass ihm vor ein’gen Jahren

Beim letzten Flug der kleine Prinz wiederbegegnet ist

Und alle plaudern, als ob sie immer eine Familie waren

Verziehen sind Feindseligkeiten, vergessen jeder Zwist

All die sturmfesten Himmelhunde

Verschwägert mit allem, was Flügel hat

Jeder in dieser Runde

Hat von seiner Sternstunde

Im Buch der Geschichte sein eigenes Blatt

Geräuschvoll ordnen sie Flugpläne und Karten

Und geh’n in den düsteren Abend hinaus

Ich hör' sie nacheinander ins Dunkel starten

Und dröhnend und donnernd zieh’n sie übers Haus

Die Tische sind verwaist, wo sie grad' noch versammelt waren

Ein Blick nach draußen, doch die Fenster sind vom Nebel blind

Und weder Turm noch Anflugradar haben je erfahren

Woher sie kamen und wohin sie geflogen sind!

All die sturmfesten Himmelhunde

Verschwägert mit allem, was Flügel hat

Jeder in dieser Runde

Hat von seiner Sternstunde

Im Buch der Geschichte sein eigenes Blatt

All die sturmfesten Himmelhunde

Verschwägert mit allem, was Flügel hat

Jeder in dieser Runde

Hat von seiner Sternstunde

Im Buch der Geschichte sein eigenes Blatt

Один із тих похмурих листопадових днів

Де туман вкриває землю, як бавовна

Де горобці вже й ходити не сміють

Пілот радара майже не бачить свого екрана

З великими труднощами я знайшов двері їдальні

Я дрімаю, а іноді дрімаю на мить

Кава рідка, а вид густий, і так минають години

Раптом двері відчиняються, і вони входять:

Усі штормові небесні собаки

Пов'язаний з усім, що має крила

Усі в цьому раунді

Має свою найкращу годину

Власний аркуш у книзі історії

Сміх, свист, гуркіт підлоги

Зі спинки крісла і з важкого взуття

Дзвінок посудом і хтось кричить: "Яка погана погода!"

Це був Ліліенталь — немає помилки

Касаков, Блеріо, Ліндберг — знайомі обличчя

А той із червоним шарфом, це, мабуть, фон Ріхтгофен

Прямо поруч з ним Антуан де Сент-Екзюпері, поет

І потроху на думку спадають інші назви

Усі штормові небесні собаки

Пов'язаний з усім, що має крила

Усі в цьому раунді

Має свою найкращу годину

Власний аркуш у книзі історії

Там, між братами Райт — як його зараз звати?

Він літав на ерліфті — Халворсен, звичайно!

Він кинув нам шоколадку з кабіни

Коли він був на останньому підході до Темпельгофа

«Град» розповідає Сент-Екзюпері кілька років тому

В останньому рейсі маленький принц знову зустрівся

І всі спілкуються, ніби завжди були рідними

Ворожнечі прощаються, всі сварки забуваються

Усі штормові небесні собаки

Пов'язаний з усім, що має крила

Усі в цьому раунді

Має свою найкращу годину

Власний аркуш у книзі історії

Шумно розкладають плани польотів і карти

І вийти в похмурий вечір

Я чую, як вони один за одним злітають у темряву

І з ревом і гримом тягнуть над хатою

Столи безлюдні там, де їх щойно зібрали

Вигляд надворі, але вікна засліплені туманом

І ні вежа, ні радар наближення ніколи не знав

Звідки вони взялися і куди прилетіли!

Усі штормові небесні собаки

Пов'язаний з усім, що має крила

Усі в цьому раунді

Має свою найкращу годину

Власний аркуш у книзі історії

Усі штормові небесні собаки

Пов'язаний з усім, що має крила

Усі в цьому раунді

Має свою найкращу годину

Власний аркуш у книзі історії