Birden - Da Poet, Edis Görgülü, Pit10

Ben cehenneme bırakılan ölü rüyaların sahibi

Düşmanlıkla beslenen gezegene aitim

Faili, kendi katlimin…

Dilinize yapışan tüm lakırtılar zahiri

Elinden kayıp giden yılları düşün

Düştüğü yerde çocukluğun, düştüğü yerde hüzün

Şimdi zamanın durduğu yerde gözüm

Bir damla kahkaha biraz gözyaşı hayatın özü

Belki çoktan durdu zaman belki ortasındayım

Belki bitti artık hayat belki en başındayım

Bilmem neyin kavgasında bu telaşın ortasında

Şakağımdaki tabancanın namlusundayım

Dün bildiğimi bugün çoktan unuttum, somurttum

Kendimden vazgeçip de sonsuzluğa tutundum

Koştukça yoruldum çünkü toplumda sorunlu

Zihnimdeki tümcelerim özgürlüğe tutuklu…

Birden silinir gördüğün

Birden kararır gökyüzü

Birden kendime geldiğimde

Bilmem, ne kadar özgürüm?

Birden silinir gördüğün

Birden kararır gökyüzü

Bir ben kalırım kendimle

Bilmem, ne kadar özgürüm?

Çabam varoluş, bu dünya fanusum

Artık yollar eskisinden bile daha uzun

Gördüğüm her kâbusumda umutlarımın taarruzu

Düşmek emeklerken, çabanın makbuzu

Durma, yak mumu!

Kaybım var kan bulun

Hedeflerim çığ olmak isteyen bir kartopu

Doğmak yeniden, her ölümde kahrolup

Beynimin şirketinde sorunlarım kadrolu…

Tek başıma değilim ama yalnızım

İzliyorum zamanın kayıplarla raksını

Gördüm ansızın;

Sen burada kendini ne kadar yüksek pazarlıyorsan o kadar pahalısın!

Düşündüğümden beri bozuldu ezberim

Bilmediğimi gördüğünde çekinmeden ez beni

Varsa bildiklerim, indir tüm setleri

Bana kulak ver ki, sana ses vereyim!

Birden silinir gördüğün

Birden kararır gökyüzü

Birden kendime geldiğimde

Bilmem, ne kadar özgürüm?

Birden silinir gördüğün

Birden kararır gökyüzü

Bir ben kalırım kendimle

Bilmem, ne kadar özgürüm?

Ölü umutlar doğuran annelerin gözlerinde telaş

Dünya diken gibi batar doğmaksa ilk savaş

Bazen gök kubbeye hapsolmak zor

Gerçeklerle çelişip de kendi kendinle dalaş

Bilmem, bitince son ümit de, sönünce son ateş de

Nereye gider insan?

Batınca son güneş de

Bitince son nefes de, elde kalan hiç

Bir tutam gülümsemenin dahi kıymetini bil

Dere yoksa paçaları sıvamaya gerek kalmaz

Paçaları sıvayana kadar dere kalmaz

Pişmanlık: Aynı hataları gene yapmak

Beni yıkan düşmek değil, yere çarpmak

Her diyalogda canlı kinayeler vardı

Kaybeden bugün, yarın bir daha dener şansı

Farklı kalemlerle aynı hikayeler yazılırken;

Aynı kalemle farklı hikayeler yazdım…

Birden silinir gördüğün

Birden kararır gökyüzü

Birden kendime geldiğimde

Bilmem, ne kadar özgürüm?

Birden silinir gördüğün

Birden kararır gökyüzü

Bir ben kalırım kendimle

Bilmem, ne kadar özgürüm?

Я володар мертвих снів, залишених у пеклі

Я належу до планети, яка розпалюється ворожістю

Винуватцем є моє власне вбивство…

Уся балаканина, яка прилипає до вашого язика, очевидна

Подумайте про втрачені роки

Де падає дитинство, туди, де падає, смуток

Тепер моє око там, де зупиняється час

Крапля сміху, маленька сльоза - це суть життя

Можливо, час уже зупинився, можливо, я посередині

Можливо, зараз все закінчилося, можливо, я на початку

Я не знаю, яка бійка посеред цієї метушні

Я в дулі пістолета в скроні

Те, що я знав вчора, я вже забув сьогодні, я надувся

Я відмовився від себе і тримався за вічність

Я втомився бігати, бо це проблематично в суспільстві

Вироки в моїй свідомості ув'язнені за свободу...

Те, що ви бачите, раптом стирається

Небо раптом темніє

Коли раптом прийду в себе

Я не знаю, наскільки я вільний?

Те, що ви бачите, раптом стирається

Небо раптом темніє

Я залишаюся один

Я не знаю, наскільки я вільний?

Моє зусилля - це існування, цей світ - мій ліхтар

Тепер дороги ще довші, ніж раніше

Атака моїх надій у кожному кошмарі, який я бачу

У міру повзання до падіння, отримання зусиль

Не зупиняйся, запали свічку!

Я загубився в пошуку крові

Мої цілі — сніжний ком, який хоче стати лавиною

Народитися знову, бути спустошеним при кожній смерті

У компанії мого мозку мої проблеми укомплектовані…

Я не один, але я один

Я дивлюся, як час танцює з загубленими

я раптом побачив;

Чим вище ви продаєте себе тут, тим дорожче ви коштуєте!

Моє серце було розбите з тих пір, як я думав

Коли побачиш те, чого я не знаю, без вагань розчави мене

Якщо є те, що я знаю, завантажте всі набори

Послухай мене, щоб я міг дати тобі голос!

Те, що ви бачите, раптом стирається

Небо раптом темніє

Коли раптом прийду в себе

Я не знаю, наскільки я вільний?

Те, що ви бачите, раптом стирається

Небо раптом темніє

Я залишаюся один

Я не знаю, наскільки я вільний?

Хвилювання в очах матерів, які народили мертві надії

Якщо світ потоне, як терни, має народитися перша війна

Іноді важко потрапити в пастку в небі

Протиперечувати фактам і балакати з собою

Я не знаю, це остання надія, коли його немає, останній вогонь, коли його немає

Куди йдуть люди?

Коли заходить останнє сонце

Коли все закінчиться, на останньому подиху нічого не залишається

Знайте цінність навіть дрібки посмішки

Якщо струмка немає, то гіпсувати ноги не потрібно.

Немає струмка, поки не згорнеш ноги

Шкода: повторюємо ті самі помилки

Мене ламає не падіння, а удар об землю

У кожному діалозі були живі натяки

Переможений спробує ще раз сьогодні, завтра

Під час написання одних і тих самих оповідань різними ручками;

Я писав різні історії однією ручкою...

Те, що ви бачите, раптом стирається

Небо раптом темніє

Коли раптом прийду в себе

Я не знаю, наскільки я вільний?

Те, що ви бачите, раптом стирається

Небо раптом темніє

Я залишаюся один

Я не знаю, наскільки я вільний?