Angelistic - Raziel Nisroc, Da Poet

Akşamın kızılı vurdu gözlerime kan sıçradı

Aynalarda aradım içimdeki hazin halkımı

Cebime koydum uyku haplarını

Ve biraz da kalbime serpin overdose psikozları

Uzandım ruhuma suyuma el sürmeden

Melodimin rengi gözümde çağlayan kızıl nehirden aktı

Bedenim zihnimin ücra kuytularından çekti bütün o fotoroman suratları

Tek nefeste yandı tekrar kül oldu tüm o dünler

İçimde tek beden ve harap olmuş yek bir miğfer

Sancılarına aldırışsız

Yitik onurla dramalarına mahkum oldum dumanlı yollarında

Bir öfke vurdu yüzüme ateşi kulaklarında

Savaş sirenleriyle çoğalan o kurşun sesleri

İhantin emanetinde umut nihaytinde soldu

Onu da vurdular apansız bir geceydi

Dar sokaklarında kollarında son nefeste

Dostuna aslolan hayat ölüm sunaklarında

Kan kusarken adına bir çelenk kapında bekler

Hüznümün diyarlarında ellerinde çiçekler

Boş ver sen sus etrafında onca devran dönerken

Bir bekleyişe hakim şu an ömür su gibi akarken

Ölüm pusuda beklerken tekler misin bilmem

Fark etsen de ses etme hiç fırtınalar koparken

Hayat bahçelerinden hüznü toplarken anlarsın

Garip bir platonikliğin içinde savrulanlardansın

Sen herkes gibi yolunda yek olduğun halde

Yanında birileri var sanan salaklardansın

Kanatsın yaranı, kan aksın gözlerinden

Tokatsı bir kâbusla uyansın bölünsün rüyaların

Ruhun ciddiyetten utanıp kızarsın

Gerçek sanıp sarıldığın hayaller yüzüne tebessüm katsın

Olsun varsın desende ne değişebilecek

Zaman geri alınamadığı gibi ileride gidemeyecek

Hayatın boyunca beklediğin şey gurura yenik düşecek

Ve ezik düşlerin gerçekliğinde gezineceksin

Karanlığa uzanacaksın yine kendi gökyüzünde

Yarım dahi kalamamış bir hüzünle süzül enginlere

Derdin neydi oğlum ne vardı çattın kendine

Neyse tak maskeni çık gerek yok kederlere

Kapımı çal sırını ver ve gir bu kalbe

Bu kalp içinde beslenen küçük velilere hesabı sor

Kor yanardı şöminede ve bense izlerdim

Tabii ki rüyalarda kalan mutluluklar aleminde

Hep umutlarımla vardım

Minicik bir çocukken babamı uğurladım gözyaşımla sonsuz aleme

Ne vardı elde ne kaldı geriye

Gündüz beşten geceyi üçe vuran nöbetlerimde

Birde sabahın ayaz vakitlerinde sırtta çanta

Gözlerimde onca yorgunluk

Küfür dudaklarımda

Yaşamın sırıtan o güneşi buz misali soğuk

Çehremin ifadesinde hep matem

Bakışlarım donuk bu odada hep

Kırık bir pencereydi dışarı açılan ufuklarım

Ben rahat mıydım?

Onca dikenin ortasında bunca yanlış sonrasında

Mozz haydi şimdi söyle aklın hangi yolda?

Вдарив багряний вечір, кров бризнула в очі

Я шукав у дзеркалах своїх сумних людей всередині себе

Я поклав снодійне в кишеню

І побризкайте трохи на серце, передозуйте психози

Я потягнувся до своєї душі, не торкаючись своєї води

Колір моєї мелодії линув із червоної річки, що вливається в мої очі

Моє тіло витягло всі ці фотоновелальні обличчя з далеких куточків мого розуму

Згоріли на одному диханні, всі ті вчорашні дні знову стали попелом

Одне тіло та один знищений шолом

байдужий до твого болю

З втраченою честю я приречений на їх драму на ваших задимлених дорогах

Гнів ударив моє обличчя з вогнем у вухах

Ці звуки куль, помножені на військові сирени

Надія остаточно згасла в довірі зради

Його теж застрелили, це була раптова ніч

З останнім подихом на руках на вузьких вуличках

Життя, яке має значення для вашого друга, знаходиться на вівтарях смерті

Поки блює кров, вінок чекає біля твоїх дверей

Квіти в їхніх руках у краях мого смутку

Забудь про це, замовкни, як весь час йде

Є очікування, поки життя тече як вода прямо зараз

Я не знаю, чи ви самотні, поки смерть ховається

Навіть якщо ви усвідомлюєте, не видавайте жодного звуку, поки настає буря

Ви розумієте, коли збираєте смуток із садів життя

Ви один з тих, хто кидається в дивний платонізм.

Хоча ти один на своєму шляху, як і всі

Ти з тих ідіотів, які думають, що поруч з тобою хтось є

Нехай твоя рана кровоточить, нехай кров тече з очей

Нехай ваші мрії перериває кошмар

Ваша душа буде соромитися серйозності і розсердитися

Нехай мрії, які ти вважаєш реальними, і обійми тебе викликають посмішку на твоєму обличчі

Нехай буде, що може змінитися у візерунку

Час не може повернутися назад, він не може йти вперед

Те, чого ви чекали все життя, піддасться гордості

І ти будеш блукати в реальності своїх розбитих мрій

Ти знову будеш лежати в темряві на власному небі

Плийте у простори з незакінченим смутком

У чому була твоя проблема, сину, що з тобою

Все одно, одягай маску, виходь, не треба сум

Стукай у мої двері, відкрий свою таємницю і увійди в це серце

Попросіть маленьких батьків, які годуються в цьому серці, до відповідальності

Вугілля горіло в каміні, і я дивився

Звичайно, в царині щастя залишаючись у мріях

Я завжди мав свої надії

Коли я була маленькою, я зі сльозами прощалася з батьком у безкрайній світ.

Що було, що залишилося

У моїх змінах було п’ять вдень і три вночі

Рюкзак у морозну пору ранку

В моїх очах стільки втоми

Прокляття на моїх устах

Усміхнене сонце життя холодне, як лід

Я завжди сумую у виразі мого обличчя

Мій погляд завжди завмер у цій кімнаті

Мої горизонти були розбитим вікном

Мені було комфортно?

Посеред усіх цих тернів, після стількох помилок

Мозз, скажи мені, де твій розум?