Живут такие люди - Олег Митяев, Константин Тарасов

Вступление: Am |

Dm |

E7 |

Am |

Am Am6

Dm |

G7 |

C |

C

Строительные краны среди немых снегов

Скрипят в ночи под фотовспышки сварки,

А дом наш, как и прочие, плывет по морю снов

Сквозь строек новогодние подарки.

Припев:

И мне опять всю ночь не спать,

Не зажигая света,

Припасть к стеклу и вспоминать

Шальное наше лето.

Но скоро самолет мой, вдыхая холода,

Взъерошит кудри туч аэродрому.

Живут такие люди в далеких городах,

Что я по ним скучаю, как по дому.

Припев:

Нас кухня пустит на постой,

Уставших от безверий,

Согреет клеткою грудной

Настенной батареи.

И в дымных разговорах, где незачем кричать,

Мы сверим наши истины до точек.

И утром нам не надо будет мчать в «Союзпечать»,

Где правда ждет нас штабелями строчек.

Припев:

Скупой прощальный ритуал

Не оборвет нам песни.

Как далеко б ни уезжал,

Я буду с вами вместе.

Как далеко б ни уезжал,

Я буду с вами вместе.

И мне опять всю ночь не спать,

Не зажигая света,

Припасть к стеклу и вспоминать…

Вступ: Am |

Dm |

E7 |

Am |

Am Am6

Dm |

G7 |

C |

C

Будівельні крани серед німих снігів

Скриплять у ночі під фотоспалахи зварювання,

А будинок наш, як і інші, пливе по морю снів

Крізь будівництв новорічні подарунки.

Приспів:

І мені знову всю ніч не спати,

Не запалюючи світла,

Припасти до скла і згадувати

Шалене наше літо.

Але скоро літак мій, вдихаючи холоди,

Наїжджає кучері хмар аеродрому.

Живуть такі люди в далеких містах,

Що я за ним сумую, як за домом.

Приспів:

Нас кухня пустить на постій,

Втомлених від безвір'я,

Зігріє грудною кліткою

Стінні батареї.

І в димних розмовах, де нема чого кричати,

Ми звіримо наші істини до точок.

І вранці нам не треба мчати в «Союздрук»,

Де правда чекає на нас штабелями рядків.

Приспів:

Скупий прощальний ритуал

Не обірве нам пісні.

Як далеко б не їхав,

Я буду з вами разом.

Як далеко б не їхав,

Я буду з вами разом.

І мені знову всю ніч не спати,

Не запалюючи світла,

Припасти до скла і згадувати…