Француженка - Олег Митяев, Константин Тарасов

Неровность вычурная крыш течет за горизонт.

Семнадцатый квартал.

Париж.

Чуть вздрагивает зонт.

И женщина французская, серьезна и мила,

Спешит сквозь утро тусклое, должно быть проспала.

И тем, кто встретится ей улочкою узкою,

Не догадаться — здесь у всех свои дела —

Она хоть бывшая, но подданная русская,

Она такая же москвичка, как была.

У бывшей русской подданной в квартире кавардак,

А значит что-то и в душе наверняка не так,

Но как легки ее слова, и пусть неважно спит,

Но от «столичной"голова под утро не болит.

И вспоминая сон про дворики арбатские,

Она, как в реку, погружается в дела,

И не смотря на настроение дурацкое

Она такая же москвичка, как была.

Каштаны негры продают на площади Конкорт,

Бредет сквозь лампочек салют бесснежный новый год.

И парижане о своем задумавшись спешат,

И рождество опять вдвоем с подружкою из США.

Наполнит праздничный Париж вино французское,

А ей пригрезится Москва белым-бела.

Она пьет водку так, подданная русская,

Она такая же москвичка, как была.

Она хоть бывшая, но подданная русская,

Она такая же москвичка, как была.

Нерівність химерна дахів тече за горизонт.

Сімнадцятий квартал.

Париж.

Трохи здригається парасолька.

І жінка французька, серйозна і мила,

Поспішає крізь ранок тьмяне, мабуть, проспала.

І тим, хто зустрінеться їй вулочкою вузькою,

Не здогадатися — тут у всіх своїх справ —

Вона хоч колишня, але піддана російська,

Вона така, як москвичка, як була.

У колишньої російської підданої в квартирі безладдя,

А значить щось і в душі напевно не так,

Але як легкі її слова, і нехай неважливо спить,

Але від «столичної»голова під ранок не болить.

І згадуючи сон про дворики арбатські,

Вона, як у річку, занурюється у справи,

І незважаючи на настрій безглуздий

Вона така, як москвичка, як була.

Каштани негри продають на площі Конкорт,

Бреде крізь лампочок салют безсніжний новий рік.

І парижани про своє задумавшись поспішають,

І різдво знову вдвох із подружкою із США.

Наповнить святковий Париж французьке вино,

А їй замріє Москва білим-біла.

Вона п'є горілку так, піддана російська,

Вона така, як москвичка, як була.

Вона хоч колишня, але піддана російська,

Вона така, як москвичка, як була.