Ах, какая пропажа - Олег Митяев, Константин Тарасов

Ах, какая пропажа — пропала зима!

Но не гнаться ж за нею на север.

Умирают снега, воды сходят с ума,

И апрель свои песни посеял.

Ну да что до меня, — это мне не дано:

Не дари мне ни осень, ни лето,

Подари мне февраль — три сосны под окном

И закат, задуваемый ветром.

Подари мне февраль — три сосны под окном

И закат, задуваемый ветром.

Полоса по лесам золотая легла,

Ветер в двери скребет, как бродяга.

Я тихонечко сяду у края стола,

Никому ни в надежду, ни в тягость.

Все глядят на тебя — я гляжу на одно:

Как вдали проплывает корветом

Мой веселый февраль — три сосны под окном

И закат, задуваемый ветром.

Поклянусь хоть на Библии, хоть на кресте,

Что родился не за пустяками:

То ль писать мне Христа на суровом холсте,

То ль волшебный разыскивать камень.

Дорогие мои, не виновно вино,

На огонь не наложено вето,

А виновен февраль — три сосны под окном

И закат, задуваемый ветром.

Ах, как мало я сделал на этой земле:

Не крещен, не учен, не натружен,

Не похож на грозу, не подобен скале,

Только детям да матери нужен.

Ну да что же вы все про кино, про кино —

Жизнь не кончена, песня не спета:

Вот вам, братцы, февраль — три сосны под окном

И закат, задуваемый ветром.

Ах, яка пропажа — пропала зима!

Але не гнатися ж за нею на північ.

Вмирають сніги, води сходять з розуму,

І квітень свої пісні посіяв.

Ну да що до мені, — це мені не дано:

Не дари мені ні осінь, ні літо,

Подаруй мені лютий— три сосни під вікном

І захід, задуваний вітром.

Подаруй мені лютий— три сосни під вікном

І захід, задуваний вітром.

Смуга по лісах золота лягла,

Вітер у дверях шкребе, як бродяга.

Я тихенько сяду біля краю столу,

Нікому ні в надію, ні тяжкість.

Всі дивляться на тебе — я дивлюся на одно:

Як далеко пропливає корветом

Мій веселий лютий— три сосни під вікном

І захід, задуваний вітром.

Поклянусь хоч на Біблії, хоч на хресті,

Що народився не за дрібницями:

То ль писати мені Христа на суворому полотні,

То ль чарівний розшукувати камінь.

Дорогі мої, не винне вино,

На вогонь не накладено вето,

А винний лютий — три сосни під вікном

І захід, задуваний вітром.

Ах, як мало я зробив на цій землі:

Не хрещений, не вчений, не натруджений,

Не схожий на грозу, не подібний до скелі,

Тільки дітям та матері потрібний.

Ну так що що ви все про кіно, про кіно —

Життя не закінчено, пісня не заспівана:

Ось вам, братики, лютий—три сосни під вікном

І захід, задуваний вітром.