Спокойно, дружище... - Олег Митяев, Константин Тарасов

Спокойно, дружище, спокойно,

У нас еще все впереди.

Пусть шпилем ночной колокольни

Беда ковыряет в груди.

Не путай конец и кончину,

Рассветы, как прежде, трубят,

Кручина твоя не причина,

А только ступень для тебя.

По этим истертым ступеням,

По горю, разлукам, слезам

Идем, схоронив нетерпенье

В промытых ветрами глазах.

Виденья видали ночные

У паперти северных гор,

Качали мы звезды лесные

На черных глазищах озер.

Спокойно, дружище, спокойно,

И пить нам и весело петь,

Еще в предстоящие войны

Тебе предстоит уцелеть.

Уже и рассветы проснулись,

Что к жизни тебя возвратят,

Уже изготовлены пули,

Что мимо тебя просвистят.

Спокійно, друже, спокійно,

У нас ще все попереду.

Нехай шпилем нічної дзвіниці

Біда колупає в грудях.

Не плутай кінець і кончину,

Світанки, як і раніше, трубять,

Кручина твоя не причина,

А тільки ступінь для тебе.

За цими стертими сходами,

По горю, розлукам, сльозам

Ідемо, поховавши нетерпіння

У промитих вітрами очах.

Бачення бачили нічні

У паперті північних гір,

Гойдали ми зірки лісові

На чорних очах озер.

Спокійно, друже, спокійно,

І пити нам і весело співати,

Ще в майбутні війни

Тобі доведеться вціліти.

Вже і світанки прокинулися,

Що до життя тебе повернуть,

Вже виготовлені кулі,

Що повз тебе просвистять.