Ж.З.Л. - Олег Митяев

Жизнь замечательных людей

Не замечательней нисколько

Собственной жизни, или дней,

Памятных нам самим, и только.

И где бы ни выпало нам жить,

В сонном полете невесомом

Нам предназначено парить

Над нашим городом и домом,

Где мы знаем всех соседей,

И по улице соседней

Мы впервые на велосипеде едем,

И пьем у желтой бочки квас.

Где из фантиков секреты,

Первомайские портреты,

Ленина и Сталина заветы,

Их пока обманывать нельзя.

Далеко до школьных тягот,

Красных галстуков и стягов,

Лишь от бузины и волчьих ягод

Иногда не очень важный стул.

Майский жук и колорадский,

И костюм лисы дурацкий,

И наш хоккей сильнее, чем канадский,

И вообще… Вообще, вообще, вообще!

Жизнь замечательных людей

Нашего дома и района

Проистекала, как у всей

Этой страны неразделенной.

Строго смотрел Марат Казей,

Как допивали мы какао,

В свете решений и идей,

В мире Джульбарса и скакалок.

С книжкой «Робинзона Крузо»,

И с вареной кукрузой,

Под виниловый пока еще Карузо,

И под шипящий патефон.

Запах елки и карбида,

Ни Иисуса, ни Давида,

Лишь высотки МГУ и МИДа

На цветных открытках из Москвы.

Был театр у микрофона,

И автомат с одеколоном,

Телевизор у кого-то дома

Был один, и все мы шли к нему.

Жизнь замечательных людей

Скрыта была от взоров наших

Длинным забором лагерей

И немотой все понимавших.

От нас, не видавших ни войны,

От не слыхавших, кроме «Зорьки»

Утром для школьников страны,

Каких-то откровений горьких.

Чист эфир от катаклизмов,

И 20 лет до коммунизма,

А для молодого организма

Есть еще и нормы ГТО.

И «Аврора» на монете,

И куренье в туалете,

И счастливый номер на билете синем,

И Наталия Варлей.

Жизнь замечательных людей

От незатейливых раскрасок

До наших окаянных дней,

Она лишь собственная наша.

И сколько б ни падали на снег,

И как бы не напрягали жилы,

Вот уже XXI-й век,

И, слава Господу, мы живы.

Життя чудових людей

Не чудовіше анітрохи

Власного життя, або днів,

Пам'ятних нам самим, і тільки.

І де ні випало нам жити,

У сонному польоті невагомому

Нам призначено парити

Над нашим містом та будинком,

Де ми знаємо всіх сусідів,

І по вулиці сусідньої

Ми вперше на велосипеді їдемо,

І п'ємо у жовтої бочки квас.

Де з фантиків секрети,

Першотравневі портрети,

Леніна і Сталіна заповіти,

Їх поки що обманювати не можна.

Далеко до шкільних тягот,

Червоних краваток і стягів,

Лише від бузини і вовчих ягід

Іноді не дуже важливий стілець.

Травневий жук та колорадський,

І костюм лисиці безглуздий,

І наш хокей сильніший, ніж канадський,

І взагалі… Взагалі, взагалі, взагалі!

Життя чудових людей

Нашого будинку та району

Відбувалася, як у всієї

Цієї країни є нерозділеною.

Суворо дивився Марат Казей,

Як допивали ми какао,

У світлі рішень та ідей,

У світі Джульбарса і скакалок.

З книжкою «Робінзона Крузо»,

І з вареною кукрузою,

Під вініловий поки що Карузо,

І під шиплячий патефон.

Запах ялинки та карбіду,

Ні Ісуса, ні Давида,

Лише висотки МДУ та МЗС

На кольорових листівках із Москви.

Був театр біля мікрофону,

І автомат із одеколоном,

ТБ у когось вдома

Був один, і всі ми йшли до нього.

Життя чудових людей

Прихована була від наших поглядів

Довгим парканом таборів

І немотою всіх, хто розумів.

Від нас, що не бачили ні війни,

Від тих, хто не чув, крім «Зірки»

Вранці для школярів країни

Якихось одкровень гірких.

Чистий ефір від катаклізмів,

І 20 років до комунізму,

А для молодого організму

Є ще й норми ГТО.

І «Аврора» на монеті,

І куріння в туалеті,

І щасливий номер на квитку синьому,

І Наталія Варлей.

Життя чудових людей

Від незатейливих розмальовок

До наших окаянних днів,

Вона лише власна наша.

І скільки б ні падали на сніг,

І як би не напружували жили,

Ось уже XXI століття,

І, слава Господу, ми живі.