Царица Непала - Олег Митяев

Смуглая кожа, светлое золото,

Легкость акцента фраз,

Капли хрустальные, встывшие в олово

Миндалевидных глаз.

Тонкие руки и яшмы тяжёлые

В каждом твоем кольце.

Чётки из камня от времени желтые

Памятью об отце.

Припев:

Ты увезешь мою ангину с собой,

Я это все уже заранее знал,

Через туманы над тайгой голубой

В Непал, в Непал, в Непал.

И полутёмный незнакомый подъезд,

И полусонный опустевший вокзал-

Ты все запомнишь в этот зимний отъезд

В Непал, в Непал, в Непал.

В небе простится все, что отплачется

И лайнера белый крест

Дали приблизит, и обозначится

Контуром Эверест,

В легкое платье сизого облака,

В теплого неба марь

Ты обернёшься и позабудется,

Что здесь в Москве январь.

Припев:

И к самолёту подадутся слоны,

И опахалами замашет Тибет,

И как царица этой древней страны

Ты не позволишь больше плакать себе.

И распрямив безукоризненный стан,

Ты поплывешь с невозмутимым лицом

И все, что было позабуду я сам,

Как сон, как сон, как сон.

Зимняя слякоть в огнях Маяковка,

И сквозь новогодний гам

Я отказался-было неловко.

Ну что бы я делал там?

И возле урны весь в серпантине,

Как снеговик Пьеро,

Я размышляю, как же пройти мне,

Вот уже час, в метро.

Припев:

Ты не умеешь целоваться всерьёз,

Ты просыпалась со слезами в ночи,

Ты отвечала мне на каждый вопрос:

«Молчи!

Молчи!

Молчи!».

И полутемный незнакомый подъезд,

И полусонный опустевший вокзал-

Ты всё запомнишь в этот зимний отъезд

В Непал, в Непал, в Непал.

Смаглява шкіра, світле золото,

Легкість акценту фраз,

Краплі кришталеві, що встигли в олово

Мигдалеподібних очей.

Тонкі руки і яшми важкі

У кожному твоєму кільці.

Чітки з каменю від часу жовті

Пам'яттю про батька.

Приспів:

Ти відвезеш мою ангіну з собою,

Я все це заздалегідь знав,

Через тумани над тайгою блакитною

У Непал, у Непал, у Непал.

І напівтемний незнайомий під'їзд,

І напівсонний спорожнілий вокзал-

Ти все запам'ятаєш у цей зимовий від'їзд

У Непал, у Непал, у Непал.

У небі попрощається все, що відплачеться

І лайнера білий хрест

Далі наблизить, і позначиться

Контуром Еверест,

У легку сукню сизої хмари,

У теплого неба брехні

Ти обернешся і позабудешся,

Що тут у Москві січень.

Приспів:

І до літака подадуться слони,

І орахалами замахає Тибет,

І як цариця цієї стародавньої країни

Ти не дозволиш більше плакати собі.

І розпрямивши бездоганний стан,

Ти попливеш з незворушним обличчям

І все, що було забуду я сам,

Як сон, як сон, як сон.

Зимова сльота в вогнях Маяківка,

І крізь новорічний гам

Я відмовився-було ніяково.

Ну що би я робив там?

І біля урни весь у серпантині,

Як сніговик П'єро,

Я роздумую, як пройти мені,

Ось уже годину, в метро.

Приспів:

Ти не вмієш цілуватися всерйоз,

Ти прокидалася зі сльозами вночі,

Ти відповідала мені на кожне запитання:

«Мовчи!

Мовчи!

Мовчи!».

І полутемний незнайомий під'їзд,

І напівсонний спорожнілий вокзал-

Ти все запам'ятаєш в цей зимовий від'їзд

У Непал, у Непал, у Непал.