Поручик - Олег Митяев

У поручика неважные дела,

У поручика разорвана шинель,

Но до Царского Села

Путь-дорога весела

До тех пор, пока не выветрится хмель.

До тех пор, пока валторн не стихнет медь,

Он вообще не будет помнить ничего —

Ни про драку, ни про плеть,

Ни про то, что смог посметь,

И что мачеха — отчизна для него.

У поручика на ментике узор

И платочек от одной мадемуазель.

Он не помнит ни про спор,

Ни про тихий разговор,

Ни про то, что им назначена дуэль.

Но в одном ему сегодня повезло:

Кто-то молится за грешного и ждёт.

Дремлет Царское Село,

Но пока одно окно

Не погаснет, он из жизни не уйдет.

Август 2003

У поручика неважливі справи,

У поручика розірвана шинель,

Але до Царського Села

Шлях-дорога весела

До того часу, поки не вивітриться хміль.

До того часу, поки валторн не стихне мідь,

Він взагалі не пам'ятатиме нічого —

Ні про бійку, ні про батіг,

Ні про те, що зміг посміти,

І що мачуха — вітчизна для нього.

У поручика на ментику візерунок

І хусточка від однієї мадемуазель.

Він не пам'ятає ні про суперечку,

Ні про тиху розмову,

Ні про те, що їм призначена дуель.

Але в одному йому сьогодні пощастило:

Хтось молиться за грішного і чекає.

Дрімає Царське Село,

Але поки одне вікно

Не згасне, він з життя не піде.

Серпень 2003