Неутешительные выводы - Олег Митяев

Неутешительные выводы

Приходят в голову по осени,

Неутешительные выводы

Приходят в голову к зиме.

И лес прозрачен, словно вымытый,

И в светлом поле дремлют озими,

И огоньки по краю вышиты,

И ночь приходит в тишине.

Не мучительная, не запойная,

А спокойная зимняя ночь

Бьется птица в груди беспокойная,

И ничем мне не может помочь.

И долгожданная бессонница

Для размышлений и признания

К столу над лампочкою склонится

И будет мне шептать слова.

И может что-нибудь исполнится,

И для меня откроет знания,

Наутро выбелив все здания,

В права вступившая зима.

Не мучительная, не запойная,

А спокойная зимняя ночь

Бьется птица в груди беспокойная,

И ничем мне не может помочь.

Неутешительные выводы

Приходят в голову по осени

Неутешительные выводы

Приходят в голову к зиме.

Как будто падаешь с обрыва ты

На первый лед на нашем озере,

И черный след тобою выбитый

Пугает птицу в вышине.

Невтішні висновки

Приходять в голову по осені,

Невтішні висновки

Приходять у голову до зими.

І ліс прозорий, немов вимитий,

І в світлому полі дрімають озимі,

І вогники по краю вишиті,

І ніч приходить у тиші.

Не болісна, не запійна,

А спокійна зимова ніч

Б'ється птах у грудях неспокійний,

І нічим мені не може допомогти.

І довгоочікуване безсоння

Для роздумів та визнання

До столу над лампочкою схилиться

І буде мені шепотіти слова.

І може щось виповниться,

І для мене відкриє знання,

Вранці вибіливши всі будівлі,

Право, що вступила зима.

Не болісна, не запійна,

А спокійна зимова ніч

Б'ється птах у грудях неспокійний,

І нічим мені не може допомогти.

Невтішні висновки

Приходять в голову по осені

Невтішні висновки

Приходять у голову до зими.

Ніби падаєш з обриву ти

На перший лід на нашому озері,

І чорний слід тобою вибитий

Лякає птицю у висоті.