Возвращение в Тольятти - Олег Митяев

Дорогу, как повесть, листает наш поезд.

Мы маемся чаем, и в тамбур выходим курить.

И пусть незнакомы, но можем про дом мы

С попутчиком добрым сердечно хоть век говорить.

И кто-то про Сочи, про то, что не хочет

И слышать о прочих местах на бескрайней Земле.

Да, Сочи приятен, но все же в Тольятти

И море, и солнце гораздо родней и теплей.

И парень пристанет какой-то с Рязани,

Он всем столько раз о подруге своей рассказал.

Послушай, приятель, ты не был в Тольятти,

А значит и женщин красивых пока не видал.

Ну вот, уже Волга, и ехать недолго,

Запахло сосною, и тут перепутать нельзя.

Ты видишь, приятель, вот это — Тольятти,

Вот это мой город, а здесь и любовь, и друзья.

Дорогу, як повість, гортає наш потяг.

Ми маємо чай, і тамбур виходимо курити.

І хай незнайомі, але можемо про дім ми

З попутником добрим сердечно хоч століття говорити.

І хтось про Сочі, про те, що не хоче

І чути про інші місця на безкрайній Землі.

Так, Сочі приємний, але все ж у Тольятті

І море, і сонце набагато рідніше і тепліше.

І хлопець пристане якийсь із Рязані,

Він всім стільки разів про другу свою розповів.

Послухай, друже, ти не був у Тольятті,

А значить і жінок гарних поки не бачив.

Ну ось, вже Волга, і їхати недовго,

Запахло сосною, і тут переплутати не можна.

Ти бачиш, друже, ось це — Тольятті,

Ось це моє місто, а тут і любов, і друзі.