В Аркашиной квартире - Олег Митяев, Константин Тарасов

В Аркашиной квартире живут чужие люди,

Ни Юли, ни Аркаши давно в тех стенах нет,

Там также не сижу я с картошечкой в мундире,

И вовсе не Аркашин там зажигают свет.

Неужто эти годы прошли на самом деле?

Пока мы разбирались: кто теща, кто свекровь?

Куда же мы глядели, покуда все галдели,

И бойко рифмовали слова «Любовь"и «Кровь».

В Аркашиной квартире бывали эти рифмы

Не в виде сочинений, но в виде высоты,

Там даже красовалась неясным лагорифмом

Абстрактная картина для общей красоты.

Нам это все досталось не в качестве наживы,

И был неповторимым наш грошевой уют,

Ах, славу богу, брат мой, что все мы вроде живы,

И все, что мы имеем, уже не украдут.

Мы были так богаты чужой и общей болью,

Наивною моралью, желаньем петь да петь.

Все это оплатили любовью мы и кровью,

Не дай нам бог, ребята, в дальнейшем обеднеть.

В Аркашиной квартире все бродят наши тени,

На кухне выпивают и курят у окна…

Абстрактная картина, судеб переплетенье,

И так несправедливо, что жизнь у нас одна.

В Аркашиній квартирі живуть чужі люди,

Ні Юлі, ні Аркаші давно в тих стінах немає,

Там також не сиджу я з картоплею в мундирі,

І  зовсім не Аркашин там запалюють світло.

Невже ці роки минули насправді?

Поки ми розбиралися: хто теща, хто свекруха?

Куди же ми дивилися, поки всі галасували,

І бойко римували слова «Любов» і «Кров».

В Аркашиній квартирі бували ці рими

Не у вигляді творів, але у вигляді висоти,

Там навіть красувалася незрозумілим лагорифмом

Анотація картини для загальної краси.

Нам це все дісталося не в якості наживи,

І був неповторним наш грішовий затишок,

Ах, слава богу, брате мій, що всі ми наче живі,

І все, що ми маємо, вже не вкрадуть.

Ми були такі багаті чужим і загальним болем,

Наївною мораллю, бажанням співати та співати.

Все це сплатили любов'ю ми і кров'ю,

Не дай нам бог, хлопці, у подальшому збідніти.

В Аркашиній квартирі всі бродять наші тіні,

На кухні випивають і курять біля вікна.

Абстрактна картина, доль переплетення,

І так несправедливо, що життя у нас одне.