Светлое прошлое - Олег Митяев, Константин Тарасов

Наш пароходик отходит в светлое прошлое,

И половицы пути не успев отсчитать,

И настоящее время, с лицом перекошенным,

Плакать не станет на пристани и причитать.

Наш пароходик отходит в светлое прошлое,

В лето с рубашками в клетку, в наивность речей,

В песни забытые, и в ожиданье хорошего,

В шелест плащей из болоньи и прочих вещей.

Припев: В прошедшее, знакомое

Туда, где февраль и прозрачен и свеж.

Там в сумерках окно мое

От радости светится и от надежд.

Там в сумерках окно мое

От радости светится и от надежд.

Нас не пугают давно никакие метели,

Но и не греет огней разноцветная слизь…

Ну, созвонились, как водится, ну, посидели.

Кто-то напился, и заполночь все разошлись.

Наш пароходик отходит в светлое прошлое.

Но без волнений отходит и без труда.

Не потому, что так хочется нам невозможного,

Просто не хочется больше оже никуда.

Припев: Ни из окна, где свет погас,

Ни в скит, ни в страну, где получше живут,

В обратный путь, туда где нас

По-прежнему помнят, жалеют и ждут.

Пахнут короткие дни, словно яблоки зимние.

Странно, что и карвалол пахнет также почти.

Ах, пароходик, хоть на день, прошу, отвези меня,

Ну, отвези хоть на вечер -- за труд не сочти.

Наш пароплав відходить у світле минуле,

І половиці шляху не встигнувши відрахувати,

І сьогодні, з особою перекошеною,

Плакати не стане на пристані і причитати.

Наш пароплав відходить у світле минуле,

Літо з сорочками в клітину, наївність промов,

У пісні забуті, і очікування хорошого,

Шелест плащів з болонії та інших речей.

Приспів: У минуле, знайоме

Туди, де лютий і прозорий і свіжий.

Там у сутінках вікно моє

Від радості світиться і від надій.

Там у сутінках вікно моє

Від радості світиться і від надій.

Нас не лякають давно ніякі хуртовини,

Але і не гріє вогнів різнокольоровий слиз...

Ну, зателефонували, як водиться, ну, посиділи.

Хтось напився, і всі розійшлися.

Наш пароплав відходить у світле минуле.

Але без хвилювань відходить і без праці.

Не тому, що так хочеться нам неможливого,

Просто не хочеться більше нікуди.

Приспів: Ні з вікна, де світло згасло,

Ні в скит, ні в країну, де краще живуть,

В зворотний шлях, туди де нас

Як і раніше, пам'ятають, шкодують і чекають.

Пахнуть короткі дні, наче зимові яблука.

Дивно, що і Карвалол пахне також майже.

Ах, пароплавець, хоч на день, прошу, відвези мене,

Ну, відвези хоч на вечір — за працю не вважай.