Шарлевиль - Олег Митяев

В чужом краю ночной порой,

На родине Рэмбо,

С провинциальною тоской

Вползает под ребро

Печаль коричневой реки,

Унылые цвета

И маета бесснежных зим

В том доме у моста.

В том доме свет еще дрожит

И далека беда,

Но утром мальчик убежит

Из дому навсегда.

А Жак-сосед погладит дочь

Шершавою рукой,

Ну как он сможет ей помочь

Вернуть его домой?

Зеленой меди едкий след,

Как времени слеза.

Она все ждет, а друга нет,

И немы образа.

И облаков чернильных гон

Цепляется за шпиль.

Плывет, как дым, охрипший звон.

Спит город Шарлевиль.

В чужом краю ночной порой,

На родине Рэмбо,

С провинциальною тоской

Вползает под ребро

Печаль коричневой реки,

Унылые цвета,

И маета бесснежных зим

В том доме у моста.

У чужому краї нічною часом,

На батьківщині Рембо,

З провінційною тугою

Вповзає під ребро

Сум коричневої річки,

Похмурі кольори

І маета безсніжних зим

У цьому будинку біля мосту.

У цьому домі світло ще тремтить

І далека біда,

Але вранці хлопчик втече

З дому назавжди.

А Жак-сусід погладить доньку

Шорсткою рукою,

Ну як він може їй допомогти

Повернути його додому?

Зеленої міді їдкий слід,

Як часу сльозу.

Вона все чекає, а друга ні,

І ні образи.

І хмар чорнильних гон

Чіпляється за шпіль.

Пливе, як дим, хрипкий дзвін.

Спить місто Шарлевіль.

У чужому краї нічною часом,

На батьківщині Рембо,

З провінційною тугою

Вповзає під ребро

Сум коричневої річки,

Похмурі кольори,

І маета безсніжних зим

У цьому будинку біля мосту.