Раскладушка - Олег Митяев

Дотащить раскладушку до поля,

В разомлевшего клевера запах,

И от вечера, как от запоя,

Повалиться лицом к небесам.

Непогибшим бойцом после боя

Не смотреть на восток или запад,

Отражать только солнце лесное

И не верить, не верить часам!

Непонятным усилием воли,

Нарушая закон притяженья,

Оторваться от рыхлого поля

И задать направленье слегка.

Как от дождика туча, от боли

Избавляясь по мере движенья,

Тихо плыть к остановке и школе

И простившись, уйти в облака.

Если даже за окном рай,

Если даже на обед мед,

Нам все грезится другой край,

Тот, который нас давно ждет.

И лететь, наблюдая воочию,

Чудеса географии света,

И глаза не смыкать даже ночью,

От восторга крестясь на ходу,

Отдавая салют пароходам

И другим видам транспорта прочим,

И махать с облаков пешеходам

Где-то в Токио и Катманду!

Если даже за окном рай,

Если даже на обед мед,

Нам все грезится другой край,

Тот, который нас давно ждет.

Но, быть может, над Полюсом где-то

Или в снежных районах Памира,

Я пойму, что короткое лето

Без тебя превращается в день,

И начну тормозить незаметно,

Развернусь осторожно над миром,

И скользнет по планете эфиром

Раскладушки брезентовой тень.

Если даже за окном рай,

Если даже на обед мед,

Вспоминается родной край,

С той, которая тебя ждет.

Дотягнути розкладачку до поля,

У розмерзлої конюшини запах,

І від вечора, як від запою,

Повалитися обличчям до небес.

Незагиблим бійцем після бою

Не дивитися на схід чи захід,

Відбивати лише сонце лісове

І не вірити, не вірити годинникам!

Незрозумілим зусиллям волі,

Порушуючи закон тяжіння,

Відірватися від пухлого поля

І задати напрямок трохи.

Як від дощу хмара, від болі

Позбавляючись за мірою руху,

Тихо плисти до зупинки та школи

І прощавшись, піти в хмари.

Якщо навіть за вікном рай,

Якщо навіть на обід мед,

Нам все мріє інший край,

Той, що на нас давно чекає.

І летіти, спостерігаючи на власні очі,

Чудеса географії світла,

І очі не змикати навіть уночі,

Від захвату хрестячись на ходу,

Віддаючи салют пароплавам

І іншим видам транспорту іншим,

І махати з хмар пішоходам

Десь у Токіо і Катманду!

Якщо навіть за вікном рай,

Якщо навіть на обід мед,

Нам все мріє інший край,

Той, що на нас давно чекає.

Але, можливо, над Полюсом десь

Або в снігових районах Паміру,

Я зрозумію, що коротке літо

Без тебе перетворюється на день,

І почну гальмувати непомітно,

Обернуся обережно над світом,

І ковзне по планеті ефіром

Розкладачки брезентової тіні.

Якщо навіть за вікном рай,

Якщо навіть на обід мед,

Згадується рідний край,

З тією, яка на тебе чекає.