Принцесса - Олег Митяев

Принцесса живет в коммуналке

Над шумным Садовым кольцом.

Ночами спускаются черные галки

К дороге, застывшей свинцом.

Князья, и княгини, и челядь,

С душой заселившихся птиц,

Слетаются медленно среди недели

К принцессе, и падают ниц.

До Нового года

Осталось немного.

До Нового года…

Все молятся в это окошко,

В котором горит допоздна

Свеча, огоньком отражаясь у кошки,

У черной, в глазищах без дна.

Хозяйка у кошки любого

И к жизни вернет, и спасет.

И может она еще много такого,

Но, как оказалось, не все.

До Нового года

Осталось немного.

До Нового года…

Луна исполняет свой график,

И ниточка грусти тонка,

Сплетается медленно-медленно в шарфик

В немом ожиданьи звонка.

Звонка, от которого эхо

Повиснет трех радуг дугой.

А он никуда из Москвы не уехал,

Он просто женат на другой.

До Нового года

Осталось немного.

До Нового года…

Принцеса живе в комуналці

Над гучним Садовим кільцем.

Вночі спускаються чорні галки

До дороги, що застигла свинцем.

Князі, і княгині, і челядь,

З душею птахів, що заселилися,

Злітаються повільно серед тижня

До принцеси, і падають ниць.

До нового року

Залишилося небагато.

До нового року…

Всі моляться в це віконце,

У якому горить допізна

Свічка, вогником відбиваючись у кішки,

У чорній, очах без дна.

Господиня у кішки будь-якого

І до життя поверне, і врятує.

І може вона ще багато такого,

Але, як виявилося, не все.

До нового року

Залишилося небагато.

До нового року…

Місяць виконує свій графік,

І ниточка смутку тонка,

Сплітається повільно-повільно в шарфик

У ньому очікуванні дзвінка.

Дзвінка, від якого луна

Повисне три веселки дугою.

А він нікуди з Москви не поїхав,

Він просто одружений на інший.

До нового року

Залишилося небагато.

До нового року…