Питер - Олег Митяев

Питер

Я надену свитер, связанный тобой,

И поеду в Питер поездом «Cтрелой»,

И на парапете лягу, замерев,

Будто бы окаменевший лев.

Смотреть на медленно народ гуляющий

Сквозь день нетающий — вот весь мой план.

Как джинн, немедленно все выполняющий,

Рассеет в воздухе меня туман.

Чтоб не ожидали где-нибудь меня

Ни к какому сроку никакого дня,

Напишу записку, что к восьми приду,

Но не укажу в каком году.

И вместе с птицами залива Финского

Усядусь в облаке я на небе

Листать страницами восхода мглистого,

Парить над городом, махать тебе.

Но не опускаться ниже облаков,

Чтоб не отвлекаться от недолгих снов

Про какой-то новый беззаботный стиль

Жизни повседневной и про штиль.

Полжизни в поезде, полжизни в воздухе,

А все, что пишется, все набело.

Сказать по совести, нуждаюсь в отдыхе,

Но нет возможности — дела, дела…

Но я надену свитер, связанный тобой,

И поеду в Питер поездом «Cтрелой»,

И на парапете лягу, замерев,

Будто бы окаменевший лев.

Пітер

Я надяну светр, пов'язаний тобою,

І поїду в Пітер поїздом «Стрілою»,

І на парапеті ляжу, завмерши,

Начебто скам'янілий лев.

Дивитися на повільно народ гуляючий

Крізь день нетанутий — ось увесь мій план.

Як джин, негайно все виконує,

Розсіє у повітрі мене туман.

Щоб не  чекали десь мене

Ні до якого терміну жодного дня,

Напишу записку, що до восьми прийду,

Але не вкажу в якому році.

І разом з птахами затоки Фінської

Посідусь в хмарі я на небі

Листити сторінками сходу імлистого,

Парити над містом, махати тобі.

Але не опускатися нижче хмар,

Щоб не відволікатися від недовгих снів

Про якийсь новий безтурботний стиль

Життя повсякденного і про штиль.

Півжиття в поїзді, півжиття в повітря,

А все, що пишеться, все набіло.

Сказати за сумлінням, потребую відпочинку,

Але немає можливості — справи, справи…

Але я надяну светр, пов'язаний тобою,

І поїду в Пітер поїздом «Стрілою»,

І на парапеті ляжу, завмерши,

Начебто скам'янілий лев.