Переделкино - Олег Митяев

В доме в Переделкино отключили свет,

А Булата Шалвыча вот уж год как нет.

У крыльца музейного, руки в рукава,

Пиво пьет директор, да шумит трава.

Мы пойдем с директором в тихий кабинет

Посмотреть с фонариком фото на стене,

Он про все рассказывать станет в тишину:

Про войну, про маму и первую жену.

Отключили свет в доме,

Тенью дом повис в небе,

Словно человек помер

И глаза уткнул в темень.

Я не стану спрашивать и перебивать,

Буду только вежливо слушать да кивать,

И смотреть, как кружится над его столом

Все, что не дописано стареньким пером.

А запах молока и дыма

И голос дорогой вдали.

Все плывет стволов мимо

И тает в голубой дали.

Мы допьем с директором пиво.

Помолчим.

И в осенних сумерках тихо посидим…

Все еще наладится, и подключат свет,

А Булата Шалвыча здесь не будет.

Нет.

У будинку в Переделкіно відключили світло,

А Булата Шалвича ось уже рік як немає.

У ганку музейного, руки в рукави,

Пиво п'є директор, та шумить трава.

Ми підемо з директором в тихий кабінет

Подивитися з ліхтариком фото на стіні,

Він про все розповідати стане в тишу:

Про війну, про маму і першу дружину.

Відключили світло в будинку,

Тінню будинок повис у небі,

Наче людина померла

І очі уткнув у темряву.

Я не стану питати і перебивати,

Тільки ввічливо слухатиму та куватиму,

І дивитися, як крутиться над його столом

Все, що не дописано стареньким пером.

А запах молока і диму

І голос дорогий вдалині.

Все пливе стволів повз

І тане в блакитній далині.

Ми доп'ємо з директором пиво.

Помовчимо.

І в осінніх сутінках тихо посидимо...

Все ще налагодиться, і підключать світло,

А Булата Шалвича тут не буде.

Ні.