Печали каменного пояса - Олег Митяев, Константин Тарасов

А как на речке, что за лесом,

Оплошка вышла, да зазря

Мы потопили плот с железом,

А на железе соболя.

Кого винить?

Да вроде некого.

Кого казнить?

Самих себя.

А коль бежать, так вроде некуда --

Кругом Демидова земля.

И без того не лучше каторги

Житье у нас, хоть волком вой.

А тут до смерти биты катами

Да и отправлены в забой.

Не на урок -- на веки-вечные.

Прощайте птахи да гроза.

Мы цепью с тачками повенчаны,

Видать лишь зубы да глаза.

Ой, люли-люли-люшеньки,

Пропали наши душеньки.

Да кабы только мы сердечные,

Уж сколь загублено -- не счесть.

И вот прорвались беды вешние

Да норовят плотину снесть.

Пошла беда хлестать по колесу,

В Каштыме-городе мортиры льют.

Вразнос по Каменному поясу

Пошел лихой работный люд.

В Челябе звон, гудит толпа,

Бьют благовест колокола,

Под барабан, под вой рожков

Въезжает Сам Иван Грязнов.

А кто таков, да чей такой?

Да самозванец он и вор,

Да он холоп демидовской

Пустился на обман,

Утек да прятался в листве,

Лизал рубцы, душой черствел,

Да в пугачевском воинстве

Он ноне атаман.

Уж он посажен в кресла царские,

Чинит властям крутой допрос.

С народом все добром да ласками --

Ну, а с боярами всерьез.

Дурманит головы свобода,

Вершится справедливый суд,

Да жаль укрылся воевода --

Качал бы брюхом на ветру.

В Челябе звон, гудит толпа,

Бьют благовест колокола.

Под барабан, под вой рожков

Справляет суд Иван Грязнов.

А кто таков, да чей такой?

Да долго ль по миру гулял?

Монашка старая с клюкой

Гадает за ручьем,

Гадает, да не ведает,

Что уж Емельку предали.

Кружит в степи над бедами,

Ждет крови воронье.

А как накружатся поганые

Да чрево подлые набьют,

Снега укроют пятна алые,

Да токмо память не сотрут.

Ох, сколько нам терпенья дадено,

Да много ль времечка пройдет?

--

Поднимет Русь с дубьем, с рогатиной

За правду лыковый народ.

Ой, люли-люли-люшеньки,

Не стерпят наши душеньки.

А як на річці, що за лісом,

Помилка вийшла, так

Ми потопили пліт із залізом,

А на залізі соболя.

Кого звинувачувати?

Так, наче кого.

Кого страчувати?

Самих себе.

А коли бігти, то ніби нікуди -

Навколо Демидова земля.

І без того не краще каторги

Життя у нас, хоч вовком вий.

А тут до смерті биті катами

Так і відправлені в забій.

Не на урок - на століття.

Прощайте птахи та гроза.

Ми ланцюгом з тачками повінчані,

Видно лише зуби та очі.

Ой, люлі-люлі-люшеньки,

Зникли наші душеньки.

Так якби тільки ми сердечні,

Вже загублено - не злічити.

І ось прорвалися лиха весняні

Так норовлять греблю знести.

Пішла біда хльоснути по колесу,

У Каштиме-городі мортири ллють.

Розріз по Кам'яному поясу

Пішов лихий робітник.

В Челябі дзвін, гуде натовп,

Б'ють благовіст дзвона,

Під барабан, під виття ріжків

В'їжджає сам Іван Грязнов.

А хто такий, та чий такий?

Так самозванець він і злодій,

Так він холоп демидівської

Пустився на обман,

Витік так ховався в листі,

Лізав рубці, душею черств,

Так в пугачовському воїнстві

Він не отаман.

Вже он посаджений у крісла царські,

Чинить владі крутий допит.

З народом все добром і ласками

Ну, а з боярами всерйоз.

Дурманить голови свобода,

Вершиться справедливий суд,

Так жалю сховався воєвода

Качали б черевом на вітрі.

В Челябі дзвін, гуде натовп,

Б'ють благовіст дзвона.

Під барабан, під виття ріжків

Справляє суд Іван Грязнов.

А хто такий, та чий такий?

Так довго ль по світу гуляв?

Монашка стара з клюкою

Ворожить за руччям,

Ворожить, так не знає,

Що вже Ємельку зрадили.

Кружить у степу над бідами,

Чекає на кров вороння.

А як накрутяться погані

Так, черево підлі наб'ють,

Снігу вкриють червоні плями,

Так тільки пам'ять не зруть.

Ох, скільки нам терпіння дано,

Так, багато лиш час пройде?

-

Підніме Русь із дуб'ям, із рогатиною

За правду ликовий народ.

Ой, люлі-люлі-люшеньки,

Не стерплять наші душеньки.