Остров - Олег Митяев

Сломалась в будильнике времени хрупкая ось,

Худеть перестал на стене отрывной календарь,

Гриппозной зимой проморозило землю насквозь,

И кажется, что не закончится этот январь…

Но тронется лед межпланетный, и в снежной пыли

Земля повернется к светилу другой стороной,

И вновь на возвышенность среднюю русской земли

Слетятся озябшие люди сквозь дождик слепой…

Припев:

Пой, кострами согретый остров,

Неси нас морем пустых скитаний,

И пусть туман обнимает остов,

Торчащий остро, былых мечтаний.

Наполнится воздух озоном самарской грозы,

Ветра раскачают люцерну в полях и полынь.

И запахи все возвратятся, и прошлого дым

Насквозь пропитает июльскую эту теплынь…

Припев.

Но сумерки тают, и тучи вплывают в рассвет,

И тихо вздыхает, нахмурившись рябью, река,

И завтрашний день проступает, а нас уже нет,

И только висит над поляной туман, но пока…

Припев.

Зламалася в будильнику часу тендітна вісь,

Худнути перестав на стіні відривний календар,

Грипозною зимою проморозило землю наскрізь,

І здається, що не закінчиться цей січень...

Але чіпає лід міжпланетний, і в снігового пилу

Земля повернеться до світила іншою стороною,

І знову на високу середню російську землю

Злетяться змерзлі люди крізь дощ сліпий.

Приспів:

Співай, багаттями зігрітий острів,

Неси нас морем порожніх поневірянь,

І нехай туман обіймає кістяк,

Гострий, що стирчить, колишніх мрій.

Наповниться повітря озоном самарської грози,

Вітру розгойдають люцерну в полях і полин.

І запахи все повернуться,і минулого дим

Наскрізь просочить липневу цю теплиню.

Приспів.

Але сутінки тануть, і хмари впливають у світанок,

І тихо зітхає, насупившись брижами, річка,

І завтрашній день проступає, а нас уже немає,

І тільки висить над галявою туман, але поки що...

Приспів.